Уявіть людину, яка не бачить сонця з чотирьох років, але самотужки перетинає океани, вивчає десяток мов і змушує японців плакати над своїми казками. Василь Єрошенко це не просто українець, це людина-феномен, яка досі залишається більш відомою в Токіо чи Пекіні, ніж у рідних Сумах чи Харкові.
Квиток у світ – мова есперанто
Для незрячого хлопця з Обухівки (Слобожанщина) у кінці XIX століття шлях був один – до церкви просити милостиню. Але Василь вибрав інший шлях. Він вивчив есперанто – мову, яка тоді здавалася утопією, але для нього стала універсальним ключем. Завдяки спільноті есперантистів він без супроводу поїхав у Лондон, а потім у Японію, орієнтуючись лише на звуки, запахи та дотики.
Єрошенко-сан: кумир японської богеми
У Токіо він став справжньою зіркою. Вивчив японську настільки досконало, що писав нею твори, які сьогодні вивчають у японських школах. Його казки "Хмара-мандрівниця" та "Вежа в небі" – це глибока філософія, загорнута у форму, доступну дітям. Його малювали найкращі художники, про нього писали газети, а він у відповідь пропагував ідеї свободи, через що його зрештою вислали з країни як небезпечного анархіста.
Пекінська дружба з Лу Сюнєм
Після депортації з Японії доля закинула його в Китай. Там він оселився в домі батька сучасної китайської літератури Лу Сюня. Той був настільки вражений силою духу Василя, що перекладав його казки китайською і присвятив йому оповідання "Комедія качок". Єрошенко викладав у Пекінському університеті, ставши мостом між культурами, які тоді майже не перетиналися.
Радянська пастка та "закопані" тексти
Повернення в срср стало для нього фатальною помилкою. Людина з таким досвідом, знаннями та міжнародними зв’язками була підозрілою за визначенням. Він працював у школах для незрячих у Середній Азії, створював алфавіти, викладав, але його рукописи постійно конфісковували. Незадовго до смерті у 1952 році, від раку шлунку, відчуваючи дихання смерті та тиск мдб, він нібито закопав свій останній архів у саду в рідному селі. Ці тексти шукають досі. Також існує версія, що перед смертю він впорядкував свій архів, що важив близько трьох тон, і заповів його Товариству сліпих. Після його смерті бібліотека, яку він заповів Старооскольскому осередку ВОС, була спалена.
Чому він важливий?
Єрошенко це символ того, що для українського генія не існує фізичних обмежень чи закритих кордонів. Він був першим глобальним українцем, який вчив світ гуманізму через казки, написані іноземними мовами, але з українською душею в основі.
Цікавий факт: В Японії про нього знято фільми та написано десятки дисертацій, а в рідній Обухівці довго не могли повірити, що їхній сліпий Василь – світова знаменитість, до якої приїжджають делегації з іншого боку планети.
Таємниця архівів