…Мало було мороки тьоті Раї, яка годує безпритульних котів у нас на пацаєвському районі. Та ще й оце. В її будинку (8, корп.2) на 5-му поверсі живе психічно хвора дівчина, Таня. Ця Таня мала раніше опікуншу – тітку, яка померла, тепер вона лишилась сама.
Вона повністю хвора. Не працює ніде. Бродить десь цілими днями, зносить в квартиру сміття, сморід стоїть страшний, квартира завалена купами сміття. Вода і газ у квартирі давно відключені за несплату (уявіть собі сморід з унітаза), там борги величезні, в тому числі за центральне опалення, які ніхто, звісно, не оплатить. Електрика чомусь досі є. Ця Таня вмикає електроплитку й іноді варить якусь мундирку. Часто йде й лишає плитку включеною, спалить колись під'їзд... Її вдома немає по кілька тижнів. Де вона в цей час бродить – ніхто не знає. Волочиться з наркоманами, яких приводить у квартиру, може вони її ту картоплю дають.
Але то таке, ніхто б не зважав, якби не одна проблема: вона постійно приносить в квартиру котів, кошенят. Де вона їх бере – неясно. Інколи це доглянуті домашні тварини, здається, краде в людей, у приватному секторі. Зачиняє їх у квартирі і пропадає надовго. Тварини кричать від голоду, приходить тьотя Рая з іншими сусідами, дістають їх звідти – там не замкнено на замок. Забирають тварин, годують, купають, потім намагаються прилаштувати. А та приносить все нових і нових, не помічаючи, де ділися попередні.
Сьогодні викинула з 5-го поверху кошеня, замотане в пакет. Прямо на голову двірнику. Воно вижило. Тьотя Рая, звісно, забрала. Десь місяць тому я на її прохання роздрукувала грамотно написану заяву, в міську раду. Про те, що людина неадекватна, не може дати раду, що треба її в спецзаклад віддати, а квартиру передати державі. Стільки переселенців, людям немає де жити, а тут 2-кімнатна квартира перетворена на бомжатник. Т.Рая сама особисто занесла заяву в міську раду. А там: "Ми нічого не можемо зробить, квартира приватизована". Спецінспекція: "Ми не можемо туди заходити, це приватна власність", – тільки пофоткали з порогу, що там робиться.
Сьогодні, коли вона викинула кошеня (чорненьке на фото), сусіди зібралися, щось намагалися їй пояснити, але це марно, вона говорить якусь маячню: "У мене нема ніяких котів, я їх ніколи не бачила", "Ось прийде моя тітка Оля, вона дуже крута, дасть мені грошей" (вона не розуміє, що тітка померла).
Каже: "У мене рак желудка, рак кишечника, тітка прийде і дасть мені 10 000 на операцію" (їсть гидоту різну зі смітнику, мабуть уже шлунок болить, тобто, видно, що людина не може собі дати раду, їй потрібна допомога)
Т.Рая дзвонила в той департамент, каже:
– Ну ось зараз вона вдома, пришліть когось, я її затримаю, поговорите з нею, хоч побачите яка вона.
А вони:
– Ми не можемо, воно так не працює.
А як воно працює? Є держава. Є державні інституції. Є проблема. Є офіційне звернення про цю проблему. Але ніхто нічого не може зробити, бо не знає як.
Ну і ще – може, комусь кошенята треба? Хлопчик і дівчинка. Дівчинка трьохмасна, така пухнаста шо капець, просто мрія, а не киця. Хлопчик чорно-білий, той що був викинутий з вікна, але він окей. Щойно потравили їм блох.
Надія Паливода
P.S. Очевидно, ця ситуація вимагає чимало юридичних зусиль: визнати дівчину недієздатною, направити у спеціальну установу, вияснити на кого приватизована квартира, чи є інші спадкоємці. При потребі анулювати приватизацію, щоб передати її через міську владу потребуючим. Хто це має робити? Юрист з органів опіки? Юрист міського відділу? Багато клопотів, мало подяки. Але проблема сама собою не вирішиться.