271 метр над рівнем моря. Напевне, це трохи нижче неба. За контроль за цією висотою – Донецьким аеропортом з травня 2014-го до 22 січня 2015 року, 242 дні, тривали запеклі бої між українськими військами і бійцями добровольчих формувань та силами проросійських збройних угруповань і окупаційних військ. Звитяжна оборона летовища стала символом незламності та бойового духу нашого війська, а захисники терміналів отримали почесне ймення «кіборги».
«Трохи нижче неба». Так називається документальний фільм про захисників Донецького аеропорту. Його допрем’єрний безкоштовний показ відбувся у Кропивницькому в кінотеатрі «Портал».
Спогади бійців. Живі емоції та справжні кадри тих подій. У фільмі немає жодного постановочного кадру. Усі відео – з життя в аеропорту, боїв та полону – зібрані з телефонів бійців.
В основі стрічки 4 історії бійців 80-ї окремої аеромобільної бригади ЗСУ Ігоря Римаря, Володимира Труха, В’ячеслава Мельника, Івана Вітишина, розказані їхніми родичами та побратимами. Хлопці родом із Тернопільщини. Їхнє життя обірвалося майже в один день – наприкінці січня 2015 року.
Спонсором фільму став аграрій Герой України Петро Гадз.
Продюсер фільму, доброволець, журналіст Михайло Ухман разом зі своїм військовим побратимом Сергієм Коноваловим протягом двох років їздили Україною. Загалом вони відзняли 36 годин матеріалу, провели 30 інтерв’ю з бійцями й родичами загиблих. Від них вони дізналися подробиці із життя героїв.
Як розповідає мати Ігоря Римаря, її син 9 січня 2015-го під час атаки російських бойовиків отримав тяжкі поранення. У бою від розриву міни йому відірвало руку, розтрощило щелепу і гортань. Через обстріли довелось чекати близько семи годин, перш ніж побратими змогли вивезти Ігоря до шпиталю. 27 січня він помер у київській лікарні.
Володимир Трух був життєрадісною людиною. Грав на гітарі, співав, брав участь у сільському вертепі. Захоплювався футболом, був майстерним воротарем. 29 серпня 2014 прийшла повістка. Два місяці пробув на навчанні в Яворові, а 9 листопада його відправили на Схід. Загинув 17 січня 2015 у боях за Донецький аеропорт. Вибухом йому відірвало руку, поки побратими змогли дістати хлопця з-під уламків, порятувати було вже пізно — він втратив багато крові...
В'ячесла́в Ме́льник з 16 років почав працювати на фабриці, згодом — помічником столяра. Пізніше став водієм автобуса і займався перевезенням заробітчан до Італії. Від 20 серпня 2014 року – учасник бойових дій антитерористичної операції. 20 січня група на 2-х БТР рушила забрати поранених до АД. В умовах щільного туману та за відсутності зв'язку — глушили терористи – десантники на БТР-ах потрапили у засідку. Під час бою БТР, в якому В'ячеслав здійснював штурм з іншими військовиками, врізався в будівельні конструкції аеропорту та вибухнув. Тоді ж загинули солдати Анатолій Доценко, Іван Євдокименко, Сергій Зулінський, Андрій Миронюк, Леонід Шевчук.
Іван Вітишин закінчив Тернопільське вище професійне училище №4 імені Михайла Паращука, за фахом столяр-тесля. Після закінчення училища служив у спецназі в Криму.
Під час боїв у терміналі Донецького аеропорту був поранений і помер 20 січня (в ніч на 21). Вже відходячи у кращий світ, тримав у руках іконку та фотографію дітей. Рідні Івана впізнали його на фото загиблих у терміналі українських героїв, які оприлюднили російські бойовики 22 січня.
– Вони загинули, а ми продовжуємо жити. Я хочу, щоб пам'ять про наших хлопців не згасала, – зазначив Михайло Ухман. Наразі автори стрічки працюють над іншим документальним фільмом про російсько-українську війну. А "Трохи нижче неба" планують викласти у вільному доступі в мережі інтернету.
Ольга Кизименко
