Господи, яка історія! Є і такі хлопці тут. Хоча деякі французи говорили мені, що якби навіть у Франції розпочалась війна, вони б нічого не захищали і просто втекли б.
Текст про Andréas записав Olivier Jouet (переклала Елизавета Юхнова):
"16 лютого 2023 року у бою під Сватовим, на сході України, загинув француз Andréas Gallozzі.
Його мама Едіт, сьогодні буде на Майдані в Києві, а в цей же час Rémi Fritsch та інші будуть на кладовищі, де спочиває Андреас у Франції, щоб вшанувати пам'ять Героя.
Андреасу Галлоцці було 22 роки, родом він з департаменту Йонна регіону Бургундія. Він завжди хотів бути військовим і приєднався до 17-ого інженерно-парашутного полку у вересні 2020 року.
Андреас поїхав з Франції, щоб захищати демократію, Україну, українців, Європу. Під час навчання в Міжнародному Легіоні, де він отримав прізвисько «Frenchie» («Френчі»), багато хто відзначав, що він був рішучим і з задоволенням виконував свій обов’язок.
У телефонних розмовах з мамою Едіт він повторював: «Мамо, мені добре там, де я зараз, я знаю, для чого я приїхав; я розумію, на що я йду». Одного разу на передовій, він їй сказав: «Мамо, тут 14-18 (роки Першої світової війни) в XXI сторіччі».
Його двоюрідний дідусь, чию історію Андреас чув і добре знав, як й інші члени його родини, загинув у окопах у 1918 р. і останнє, що сказав було: «Все добре».
В особистих речах Андреаса, які повернули колеги з Міжнародного Легіону, його мама знайшла записку із вказівкою для родини, де шукати його останні слова в телефоні. У «замітці вже запізно» писалось: «Війна ― це прокляття людства, бо війна ніколи не вмирає. Завжди будуть справедливі причини, за які варто битися і вмирати за необхідності, боротися проти божевільних, які хочуть зруйнувати все, що їх оточує заради власного Его… Нічого іншого, крім дрібниць». Вказавши, що подальший текст був натхненням від листів французьких солдатів Першої світової війни, Андреас добровільно обрав текст, можливо, він зачепив його найбільше. «Останні слова: Моя найдорожча мамо, люба родино, мої вірні друзі. Для мене війна скінчилась, але я ні про що не жалкую, я бачив достатньо героїзму і страхіть.
Я молюсь, щоб ваша доля була милостивішою. Наше життя – коротке. Я вдячний небу за всі радощі, за все щастя і випробування, які приготувала мені доля. Моє життя було чудове і майже наповнене. Ці кілька фраз будуть моїми останніми. Я прожив свої останні години, переглядаючи усі фото з вами, мої дорогоцінні спогади. Лише чудо могло б мене врятувати. Я знав, що ця місія занадто небезпечна, однак я чоловік впертий, я не хотів залишати своїх друзів їхати самим в центр цього пекла. Війна робить людей божевільними. Я виконав свій обов’язок, відстояв честь Франції, України і Європи. Я не відчуваю жодних докорів сумління щодо від’їзду в Україну, я знайшов сенс свого життя та своїх переконань. Єдине, про що жалкую, можливо, це те, що я не мав часу покохати когось усім своїм серцем. Я сподіваюсь, ви знайдете сили мене пробачити і Господь хотів би, можливо, з’єднати нас на небі або в іншому місці, роз’єднавши нас на цій землі. Не забувайте ніколи солдатів, які загинули за праве діло. Я ніколи вас не забуду, я люблю вас».
Останні слова були написані 1 лютого 2023. Андреас загинув у бою 16 лютого 2023. Він помер на руках побратима-японця, Андреас вимовив останнє: «Все добре»
Repose en paix Andréas
16 Février 2024 : Hommage à Andréas Gallozzi
«Frenchie»
Фото зі сторінки мами Edith Gallozzi