Звісно, український танець, як і пісня, мають такі глибокі древні корені, що неможливо визначити того, хто першим виявив свої емоції й почування рухами, танцем. Але такого звання – батько українського танцю, удостоївся видатний хореограф, балетмейстер, педагог, актор і режисер Василь Авраменко.
Його ім’я відоме у світі, а в Україні, на жаль, не настільки, як того заслуговує. Адже він – один з тих, хто втілив український народний танець у форму професійного мистецтва, фактично вивів його на велику світову сцену. Василь Авраменко, будучи сотником УНР, змушений був емігрувати спочатку в Галичину, потім у Канаду, у США. Правда, у 1918 році встиг закінчити драматичну школу у Києві і трохи виступав із театром нашого Миколи Садовського.
Та у Нью-Йорку він заснував школу українського танцю, створив більше 50 танцювальних колективів. Авраменко мандрував по всьому світу – Австралія, Бразилія, Аргентина, Ізраїль – і скрізь навчав людей українському народному танцю.
Тому ми були здивовані, коли побачили у селищі Стеблів стелу пам’яті сотника УНР Василя Авраменка. Виявляється, він звідси родом. І хоч рано залишився сиротою і змушений був мало не з 9 років працювати, зберіг теплі почуття до рідного краю і заповів поховати свій прах тільки тут. Звісно, за часів СРСР це зробити було неможливо (помер Авраменко у 1981 році), але його заповіт було таки виконано: у 1993 році він знайшов вічний спочинок на Зароському цвинтарі у Стеблеві.
Світлана Орел