Днями 100-річчя вбивства Головного Отамана Української Народньої Республіки Симона Петлюри Самуїлом Шварцбардом. Це підступне вбивство чекісти використали, аби на весь світ оголосити українців антисемітами.
Про Петлюру ми знаємо доволі багато – хоча в Чернігові досі не можемо найменувати вулицю його іменем, а в Полтаві і Києві досі не поставлять пам'ятників йому, хоча є відповідна постанова Верховної Ради.
А хто ж такий Самуїл-Шльома Шварцбард? Вікіпедія каже, що він начебто народився в Україні – у місті Балта, на тоді Подільської губернії, 1886 року. Очевидно, працювати – це було не для Шльоми і його, 22-річного, заарештовують у Відні за спробу пограбувати банк. Чотири місяці сидить у кутузці, але тікає звідти і знов попадається в руки поліції – цього разу у Будапешті за спробу пограбувати ресторан. Його висилають з Австро-Угорської імперії і наш Шльома – в Парижі. Воював у французькій армії та як тільки в Росії пройшла Лютнева революція, приїхав, як і тисячі його одноплемінників, для заробітку і революції – наш "герой" числив себе анархо-комуністом.
Але ж працювать Шльома не любив. І він йде до відомого бандита Котовського, де займається, звісно, інтендантством та організовує каральні акції єврейського загону проти українських селян, які чомусь не хотіли єврейсько– російської влади. Проте, коли політичну опозицію в СРСР придушують (троцькістів енд компані) – Шльома тікає з України. І знов у Париж.
1920 року відкриває в Парижі магазин годинників, дружить з Нестором Махном. Після зустрічі з агентом російського ГПУ Міхаїлом Володіним стежить за Петлюрою і 15 травня 1926 року убиває його біля книжкової крамниці.
На суді його адвокати доводили, що, мовляв, це була помста за єврейські погроми і в Балті загинули родичі Шварцбарда (аж 15 осіб!). Але насправді під час погромів 1919 року у Балті стояли частини Красної армії, а українські військові частини були за 200 кілометрів від Балти. Проте єврейська хуцпа – нахабна брехня спрацювала і суд присяжних виправдав Шльому. Не спрацював захист, коли навіть єврейські діячі наполягали на невинуватості Петлюри в погромах – Соломон Гольдельман, член Центральної ради від Єврейської соціал-демократичної робітничої партії, Арнольд Марголін, член Генерального суду УНР, Володимир Жаботинський, один з лідерів сіоністського руху.
Єврейське лоббі починає розганяти міфи (читай – брехні) про героїчного Шльому, який уже й торгувати не хоче, а йде спершу в страхові агенти, а тоді стає...літератором. Це власне не література, але вигадані розповіді про першу світову війну та перебування в Україні. На театральних підмостках Європи у 30– их роках з успіхом йде п'єса "Шварцбард", а сам Шльома публікується в американських єврейських виданнях.
1937 року їде до Південно-Африканської республіки начебто для збору інформації для енциклопедії юдаїки і наступного року раптово там помирає.
"Через 30 років, у 1967 році, прах Шварцбарда перезаховали в Ізраїлі, у мошаві Кфар Авіхайіль північніше Нетанії, – повідомляє Вікіпедія. – Деілька вулиць у Ізраїлі носять ім'я месник (הנוקם) — на честь Шварцбарда".
На фото з Вікіпедії: Покажчик на вулиці «Ханокем (Шалом Шварцбард)» («Месник») у Беер-Шеві, де записано івритом: «Єврейський письменник і месник, який у 1926 р. у Парижі, покарав Петлюру, ватажка українських погромників. Процес над Шварцбардом перетворився на обвинувальний висновок проти погромів. Виправданий французьким судом».
Тепер зрозуміло – чому досі нема пам'ятника Петлюрі в Києві і Полтаві?