22 травня прах Голови ОУН полковника Андрія Мельника і дружини Софії доставлений до Патріаршого Собору УГКЦ. І це не випадково! Саме митрополит УГКЦ Андрей Шептицький благословляв Полковника на становище Голови ОУН і підтримав його боротьбу за відновлення державної самостійності України.
Церква у всі часи зберігала памʼять про Полковника, молися за нього і його дружину у підпіллі в Україні та на еміграції. Нарешті, перші молитви здійснено у Києві, головному храмі Церкви у присутності праху світлої памʼяті подружжя Мельників.
Друже Голово, слава Богу, Ви повернулися у Київ.
Сьогодні багато пишуть про перепоховання Андрія Мельника і його дружини. Жінка Софія – десь на задньому плані. Важливо розуміти, що вона була пластункою, борчинею, фінансисткою. Каралась у концтаборі нацистів. Прожила довге життя і відчула радість відродження України у 1990 році.
Софія Федак народилась 30 жовтня 1901 року у Львові. Була пʼятою дитиною і четвертою донькою у родині відомого українського адвоката Степана Федака. У 1921 році батько очолював українське самоврядування в окупованому поляками Львові, а рідний брат Софії вчинив замах на Юзефа Пілсудського, який надумав приїхати до підкореного зброєю міста.
У перші роки польської окупації Галичини Софія здобувала економічну освіту. Навчалась у Віденській торгівельній академії. Студенткою стала співтворцем першого осередку Пласту у теперішній столиці Австрії. Належала до віденської пластової чети (приблизний відповідник сьогоднішніх куренів із кількома гуртками в складі).
23 вересня 1923 року Софія склала пластову присягу. Вже у Львові, куди повернулась із навчання у Відні. Працювала у Ревізійному союзі українських кооперативів. Установі, яка сприяла розвитку української кооперації в краю. Співтворила явище, яке опісля отримало назву українського економічного дива в Галичині того часу.
У Львові стала нареченою інженера Андрія Мельника. Коли він весною 1924 року потрапив до польської в’язниці, як фактичний очільник УВО в краю (після від’їзду Коновальця за кордон), то не допоміг той факт, що був Начальником генерального штабу Армії УНР. Союзної полякам армії Петлюри – про що чітко зазначалось у акті обвинувачення. «Німий» судовий процес, тобто без преси та коментарів, закінчився 4-річним вироком «важкої тюрми з твердим ложем».
Софія всіляко підтримувала свого майбутнього чоловіка, який відбував покарання у тюрмі окупантів. Після виходу на волю Софія та Андрій одружились. 28 лютого 1929 року в каплиці Духовної семінарії, що по вулиці Коперника у Львові.
Брат був членом УВО. Старша сестра Ольга стала дружиною провідника УВО і ОУН Євгена Коновальця. Софії теж судилось стати першою леді ОУН, як і її сестрі. У 1938 році, коли московські зайди убили за кордоном Коновальця, подружжя Мельників виїхало за кордон. Чоловік очолив найбільший та найвпливовіший на той час український визвольний рух.
У 1944 році, як і Андрій, інтернована нацистами у відомому концтаборі Заксенгавзен. Після війни подружжя мешкало у Люксмбурзі. У 1954 році поховала матір, яка мешкала разом із ними. На більш як десятиліття старший Андрій помер у 1964 році. Софія подбала про могилу. Надгробок, який теж буде перевезено в Україну, має мистецьку цінність – його автором став відомий український скульптор Григорій Крук.
Важливо відзначити, що Андрій Мельник був приятелем Пласту. На 1-й пластовий Конґрес, який відбувся у 1948 році у Баварії, надіслав привітання. «…Доцінюючи (цінуючи – Ю.Ю.) велику вагу виховання молоді, зокрема в сучасну добу, та великий позитивний вклад, що його вносить Український Пласт у формування молодого українського покоління, — щиро вітаю Пластовий Конґрес та бажаю успіхів у його працях». Подібне вітання надіслав тоді пластунам й Степан Бандера.
У Люксембурзі Софія працювала за фахом. У банківській сфері. «До емеритури», тобто до пенсії. Днем на роботі, ввечері – на друкарській машинці, допомагала чоловіку підтримувати мережу ОУН по всьому світу. А опісля фіксувати матеріали з історії українського націоналістичного руху.
Померла на 89-му році життя. 31 липня 1990 року. Досі дослідники оперують лише кількома світлинами Софії (поганої якості). Але вже надходить час, коли всі Герої і Героїні нашого визвольного руху займуть належне місце в Українському Національному Пантеоні.