А знаєте, от ті поляки, як і будь-яка інша самостійна нація, давно зрозуміли просту істину: держава існує насамперед для захисту інтересів власного народу! Тому вони не соромляться відстоювати свою мову, підтримувати свій бізнес, вимагати поваги до своїх законів і традицій, вони грубо та вперто вимагають бачити історію так, як це зручно їм. Їх не лякає ярлик «незручних» чи «надто принципових», коли йдеться про національний інтерес. А коли до нас це дійде?!
Українцям досі заважає спадок колоніального мислення. Оця довбана меншовартість! Ми часто боїмося здатися радикальними, боїмося образити чужинця, боїмося сказати «це наша земля, наша мова, наша держава, наші правила, наша історія». Ми роками жили з психологією меншовартості: «аби без конфлікту», «якось воно буде», «не час», «треба бути толерантними».
Саме ця покірність і створює найкращі умови для тих, хто хоче сісти нам на голову. Бо очевидно, шо така поведінка не робить нас добрішими – вона робить нас слабаками в очах тих, хто звик користуватися чужою поступливістю.Якщо ми хочемо сильної держави, то маємо виховувати відповідно людей.
І найважливіше: нам слід перестати поводитися так, ніби саме українська ідентичність потребує постійних виправдань. Українська мова, культура й історична пам’ять мають бути природною основою суспільного життя. Власний погляд на історію, а не очима сусіда. Здоровий національний егоїзм – це не зневага до інших. Це звичка наводити лад у власному домі, берегти його і не дозволяти нікому визначати, як у ньому жити.
Національна ідея – це побудова сильної, соборної, самостійної, самобутньої, самодостатньої, субʼєктної власновладної національної Української Держави та панування української нації у ній.