Виборча кампанія у розпалі. І на фоні немічності та некомпетентності нашої центральної влади потужно пустила свої зміїні паростки фальшива опозиція – ОПЗЖ. Її рейтинг зростає – наш довірливий народ досі не зрозумів, що реальна опозиція це та сила, яка пропонує кращий, оптимальніший, чесніший спосіб розвитку країни, а не та, що є троянським конем Кремля, відвертого агресора і ворога.
Одне з гасел ОПЗЖ (і це – на місцевих виборах!): «Вони обіцяли закінчити війну і не зуміли. А ми знаємо, як це зробити!». Нема сумнівів – знають і зроблять, аби лиш народ дав їм таку можливість. Бо ж швидко завершити російсько-українську війну можна лише одним способом – повністю здатись Росії, віддати Україну на милість Путіну. О, тоді ОПЗЖ та її прихильники торжествували б! Хоча й тих пустоголових прихильників матушка-Расєя винищила б, як мінімум, з половини.
Та як би не багато було у нас довірливого і тупого люмпену, однак здоровий глузд таки присутній в Україні і народ не допустить такого сценарію. Але це – коли він ясно бачить загрозу. А коли його на кожному кроці дурять і маніпулюють справедливим прагненням мати чесну й дієву владу, то й виходить вічна колотнеча.
На місцевих виборах те саме: по головах кропивничан (і не тільки) у інформаційному просторі на повну силу розгулює Сергій Ларін, який ще кілька років тому боявся й на люди показатися у нашому місті без ризику бути закиданим яйцями. Знову пішла брехлива луна про соціальні магазини, які нібито так дуже допомагали людям. Спеціально ходила, аби пересвідчитися у той магазин, що на площі Богдана Хмельницького: ніяких аж дуже низьких цін там не було, щось, може, на пару копійок дешевше, то щось так само дорожче. Але ж головне не це – важливіше пустити поголос, вкоренитися у суспільну свідомість, яка мов суха земля у спеку води, прагне справедливості, підтримки патерналістської надії на когось доброго і сильного.
Тисячу разів Ларін був правий, коли називав себе політтехнологом №1 в Україні. І він працює не місяць-два перед виборами, щодня й щогодини. І зауважте – ніколи нічого не робить в лоб, прямо, завжди все прикрито найшляхетнішими намірами і, до речі, дуже правильною з політологічної точки зору, стратегією.
Один з його кращих проєктів – Артем Стрижаков. Хіба ви вже забули, як цей, тоді молодий «політик», прикривав Ларіна, коли той уже після перемоги Майдану, пробував зібрати своїх прихильників у філармонії? А вулицю Дворцову? А підписи проти нової назви міста, які Артемко ящиками возив у столицю? До речі, судовий розгляд його позову про незаконність перейменування Кіровограда досі повністю не розглянутий. Тож, можна ще чекати сюрпризів.
Ви скажете – а при чому тут Ларін? А хіба ж це не їхня спільна позиція й політика? До речі й кілька наступних років після поразки на минулих виборах Артем Стрижаков вів себе точно, як по нотах Ларіна. Розвивав культурницькі, справді непогані проєкти (дуже цікаво було б знати – чи за гроші самого Стрижакова, чи вклалися «партійні» спонсори?), створив громадську організацію із абсолютно позитивним іміджем, ставив лавочки і водив бабусь у театр. А тут і партія з відповідною назвою підоспіла.
Проколювався тільки тоді, коли доводилось відверто брехати. Як то сталося із проєктом нової Набережної. Так гарно було б її реконструювати, бо вона ж таки потребує цього! І хто ж проти? Але щоб це зробити, мало викласти плиткою доріжки, знову ж – поставити лавчини, і намалювати зворушливий національний орнамент. Необхідна комплексна реконструкція комунікацій, очищення річки, а це потребує і часу, і дуже значних капіталовкладень. Бізнесмен Стрижаков цього не розумів? Натомість він включив дурника і довго з його білих наметів кричали, як ігнорують вікопомні ідеї великого доброчинця Артема.
Підійшли вибори і історія повторюється. Стало зрозуміло, що на лавчинах, бабусях і муралах далеко не заїдеш, пішла у хід відверта брехня: тролейбуси і автобуси у нас куплені у кредит, у третій лікарні відкриють супермаркет, відремонтовані вулиці нікуди не годяться. Підключив до своєї кампанії і шанованих у місті людей. Тільки чомусь уже одеситів Леоніда Шмаєвича і Галину Кузьменко. Думаю, ще всі пам’ятають дуже успішну авіакомпанію, що мала статус міжнародної і замовлення по всьому світу, яку вони очолювали. Ще рік тому я зверталась до пана Леоніда з проханням розповісти для публікації, як її було відібрано (фактично відбулося рейдерське захоплення за влади Януковича – Ларін 5-ий номер у його записнику). Але Шмаєвич відповів, що нічого не коментуватиме, бо хоче жити спокійно, і взагалі – жити.
Чомусь згадалося це, коли побачила їх у першому ряду на партійному бенефісі Стрижакова.
Та ОПЗЖ уміє діяти й чудовими пряниками. Кілька прізвищ у їхніх списках відверто здивували. Одну людину спитала відверто – чому? Одержала ось таку відповідь: «Ви погодитесь, що потрібні зміни. Зараз вони можливі через участь у представницьких органах. Я намагався потрапити у прохідну частину списків наших рейтингових партій. Але суми «внеску», які вони пропонували просто «космічні» Ларін зателефонував в останній день висування і запропонував варіант прохідного місця. Є два Ларіни. Ларін, як один з членів ОПЗЖ і Ларін, як один з найуспішніших голів облдержадміністраціі. До речі, люди дуже добре його пам‘ятають. Я з другим. Сам я залалишаюсь людиною позапартійною, але не можу вже стояти осторонь і спостерігати за тим, що відбувається в області».
Ось так. І що тут заперечиш? Вожді ж наших патріотичних партій, звісно, бачать насамперед себе, професіонали їм якось не дуже потрібні…
Це яйця не підписані (а скільки їх ще й у інших партіях!), але є й підписані – той же Анатолій Ларін. Абсолютно чесно – тільки однофамілець. Але, очевидно, брат по духу. Перший номер відповідної партії – у розрахунку на те, що «люди дуже добре його (Сергія Ларіна) пам’ятають». Чому б і не пам’ятати, коли у роки його керівництва областю фактично не було жодного ЗМІ, що не підлягало б його впливу? І всі потужно опрацьовували мізки електорату. Політтехнологи знають, що роблять. Яйця у різні кошики — це тільки найпростіший метод…
Світлана Орел