Саме так. Столичний кінотеатр «Жовтень» і пікетували, і розмальовували непристойними написами за те, що демонстрував цей фільм. Багатьом, дуже пильним, здавалося, що він пропагує гомофілію. У нашому кінотеатрі «Портал» фільм демонструвався бкз ексцесів. Ось яке враження про нього має наша експертка Надія Паливода:
«Я бачу, серед моїх знайомих так ніхто й не ходив на цей фільм. Але я пішла, бо мені цікаво – раз, і там мій улюблений актор – два.
Взагалі-то я думала, що це якийсь "домік тіпа сортір" в стилі "Скажене весілля", де один з персонажів – афроукраїнець, а решта дивується факту існування інших рас на планеті. Але мушу сказати, що фільм досить глибокий вийшов і не такий простий, як можна було б подумати.
Сім’я простих гомофобів під тиском неоплаченої комуналки бере участь в державній програмі "візьми в сім'ю гея" – завдяки цьому дають 95%-ву субсидію. Ну, і далі вони вчаться жити і приймати той факт, що гей – це така сама звичайна людина, як і вони. Тільки більш просунута і сексуальна.
Що з того вийшло – дивитися дуже цікаво. Сюжет розвивається бурхливо і динамічно. На тлі дурнуватих жартів обговорюються дуже глибокі теми, типу що таке гендерно зумовлене насильство.
– Це коли ми з мамою постійно вам готуємо їсти. Ти здоровий мужик, вдома сидиш цілий день, а мама приходить з роботи і повинна ще тобі їсти готувати?
– Так всігда було!! Мужик добуває дічь, а жінка должна цю дічь приготувать!
І так далі)
За райдужними спробами визнати, що геї мають право на існування, у фільмі все ж нікуди не дівають печерну гомофобію, і в принципі вона перекреслює всі ці наївні спроби.
Але комедія справді смішна, гра акторів чудова, чого вартий тільки Олександр Ярема (той самий, що в "Памфірі" грав главу місцевої мафії).
Дивно мені, як завжди, чому на українське кіно ходить так мало людей. Що їм ще треба, я не знаю».