…В останній вечір перед відправкою він поставив телефон на зарядку і ліниво стягнув зі скромної казарменої книжкової полички "Вибране" Коцюбинського. Цю книжку, мабуть, ніхто і не брав до рук звідтоді, як сформували хаотичну, створену для проформи, бібліотечку.
Погортав новели, повісті. Зупинився на "Fata morgana". Цей твір читав спочатку в школі, потім – в університеті. Востаннє майже 30 років тому. Ось одна з фінальних сцен повісті – самосуд селян над бунтівниками. Приводять на розстріл Прокопа, який віддано служив громаді, а тепер цей боягузливий натовп очікує смерті чесного чоловіка. І ось як гідно поводиться селянин перед загибеллю. До Прокопа підводять заплакану жінку з дитиною, і він, як справжній хазяїн, дає їй поради: "...коня продайте... нащо він вам... З тих грошей оддай десятку Пилипу, що я позичив... хліб, як змолотиш, не продавай, щоб була своя мука... Мою одежу лиши для сина, як виросте — зносить. Кланяйся мамі... нехай простять... та й вже. І ти прости... Ще маю гроші громадські... ключі. Полічіть... Тридцять вісім рублів і дванадцять копійок. Ще дві копійки". Прокіп вийняв з кишені гроші разом з ключами. "— Ще маєш що? — Дозвольте скинуть жупан. Він розщібнувся і лишився в одній сорочці. Круг нього з співчуттям гомоніли: — Добрий жупан. — Шкода було б, якби умазався в кров".
За якусь мить односельці вбивають хазяйновитого Прокопа, який до останньої секунди дбав про рідних, а не плазував на колінах, вимолюючи порятунок.
Він згорнув книжку, повернув її на поличку, ліг на вузьке ліжко з пружинами, підклав руки під голову, задумався. Кажуть, таке буває тільки в книжках. Але що він сам говорив учора ввечері своєму сину? Хіба він не поводився, як цей Прокіп? Ну, майже як Прокіп.
Спокійно пояснював, де лежать ключі від машини, техпаспорт, коли закінчиться страховка на авто і де її продовжити. Дав телефон дядька Толі, який багато років ремонтує нашу машину. Чесний чоловік, зробить усе як треба і зайву копійку не здере. Скажеш йому, що ти мій син і далі матимеш з ним справу вже ти. Слідкуй за рівнем мастила в двигуні, регулярно перевіряй тиск у колесах, заправляйся на такій-то заправці, ось картка, знижки. Ось інші документи. Тут гроші. Вчасно платіть комуналку. Не забувайте телефонувати бабусі, провідуйте її.
"Чи побачимось ще? Бо ж доля цього Прокопа з книжки вже була вирішена", – засинаючи думав він.
Поблизу ліжка очікували свого часу бронік, ерпееска, рюкзак, каска. За дві години, вночі, видаватимуть зброю, набої, і ще до світання він вирушить на Схід. І вже увечері наступного дня поселиться з побратимами в одній із порожніх хат на півночі Донбасу.
А далі? А далі – війна.
Fata morgana. Memento mori.
Чи повернеться?
Віктор Цвіліховський, солдат нинішньої війни