Христос воскрес!
Дорога християнська родино, улюблені во Христі браття і сестри! Нині, на десятому році російсько-української війни та після року повномасштабного вторгнення ворожих орд на наші землі, ми, православні українці, збираємось у храмах та родинному колі, щоб гідно зустріти світле свято Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. Ми потребуємо цієї молитовної зустрічі. Кожен із нас має велику потребу в цій тихій бесіді зі Всевишнім і між собою. Бо це свято перемоги добра над злом, торжества правди та справедливості, вияву Божественної любові та милосердя.
Війна наповнила наше життя темрявою, болем і стражданнями, багатьох позбавила здатності радіти, багатьох – сенсу життя. Тисячі мужніх та світлих синів і доньок України полягли у важких боях, боронячи нас від окупантів. Десятки тисяч скалічено цією віроломною, підлою війною. Тисячі тих, хто втратив своїх найрідніших, коханих, дорогих… Чи не кожен тридцятий громадянин України, залишивши оселю, зі зброєю в руках стримує страшну навалу російського агресора.
І ось у цьому хаосі злоби, ненависті та божевілля нам так важливо не згубити себе, не піддатися зневірі, не впасти у відчай, не втратити людських рис. Нам так необхідно у цій пасхальній радості, що єднає та надихає всіх нас, відчути присутність Бога, Який разом із нами йде цією долиною Плачу (Пс. 83:7). Почути Його тихе, проте владне слово: «Страждання зазнáєте в світі, – але будьте відважні: Я світ переміг!» (Ів. 16:33).
Та чи готові ми аж до такого виклику? Чи не самотні ми у страшній загрозі? Чи Господь не залишив нас у час нестерпних страждань? Усе наше єство прагне запевнення, що ми не покинуті напризволяще, не забуті та не відкинуті Ним, Джерелом життя і Переможцем смерті, що все це має сенс. І на наше «Господь мене покинув, забув мене Владика мій» через пророка Ісаю Праведний Суддя та Спаситель світу відповідає: «Невже ж жінка забуде своє немовля?.. Та коли б вона і забула, то Я не забуду про тебе! Отож, на долонях Своїх тебе вирізьбив Я, твої мури позавсіди передо Мною» (Іс. 49:14–16); «Бо Я – Господь, твій Бог, що держить тебе за правицю й говорить до тебе: Не бійся, – Я тобі поможу!» (Іс. 41:13).
А сам прихід у цей світ Творця вселенної, Його життя серед нас, людей? Страждання Христа, смерть і славне Його воскресіння? Хіба це не є найкращим запевненням любові Бога до людей, Його небайдужості щодо майбутнього людства, наміру Судді Праведного покласти край пануванню зла над Його дітьми, прославити всіх, хто чинить Його волю, та воздати належне кожному, хто обрав зло і приносить страждання у цей світ?
Тож маючи таке запевнення, не можемо дати місця в серці страху чи байдужості. Відповімо діями, на кожен виклик дамо гідну відповідь! І чим темніша ніч, тим яскравішими мають бути наші добрі справи, теплішими слова, світлішими наміри і палкішими молитви. Жорстокі часи подолаємо щирістю та милосердям один до одного. Будь-яку потугу, що суне знищити нас, переможемо стійкістю й відважністю. Люту ненависть і безсилу злобу – єдністю та жертовною любов’ю. Бо ми не самотні. І всяке зло – тимчасове й нікчемне, а перемога – за Богом. Через пророка Ісаю говорить до нас Уседержитель: «…Не бійся, з тобою бо Я, і не озирайсь, бо Я Бог твій! Зміцню Я тебе, і тобі поможу, і правицею правди Своєї тебе я підтримаю» (Іс. 41:10).
Так, у цій війні, зазнавши втрат і болю, кожен із нас має можливість переосмислити цінність життя, навчитися цінувати кожну його мить. Навчитися бути вдячним Творцеві за людей, які з нами на життєвих дорогах, обирати те, що по-справжньому важливе, і менше звертати уваги на речі мінливі та плинні. Ця наука важлива повсякчас, незалежно, чи в мирі живемо, чи навколо нас вирує війна. Бо вказує на потребу гідно прожити кожен день, не нехтувати жодною миттю. Сповнити кожен учинок змістом, присвятити себе тим, кого любимо, та все своє життя перетворити на служіння. А як наслідок цього – наповнити життя смислом, і навіть у часі страждань та випробувань – віднайти радість, бути щасливим.
Тож у ці святкові дні, прославляючи Воскреслого Ісуса, особливо проявімо свою довіру до Бога та вдячність за Його дар життя. Як ніколи будьмо ближче один до одного, відчуймо насолоду від спілкування з найріднішими, міцніше обіймімо друзів, подякуймо та вшануймо кожного, хто поруч, молитовно пом’янімо всіх, окремо ж згадаймо воїнів – захисників нашого народу, особливо тих, хто відійшов у засвіти: їх навіки закарбуймо у своїй пам’яті.
Попереду ще темна ніч і тривалий шлях. Не знаємо, коли світанок. Але життя триває. Ми рухаємося разом, об’єднані любов’ю. Сповнені віри та сподівань. Діємо і знаємо, що «Господь подасть силу народу Своєму, Господь поблагословить миром народ Свій!» (Пс. 28:11).
Христос воскрес!
м. Кропивницький
Пасха Христова
2023 року Божого
Марк (Левків),
архієпископ Кропивницький і Голованівський