Карантин відчиняє шафи, у яких зберігається історія... Серед пилу я знаходжу себе. Хто мене знає, той пам'ятає, що тривалий час мого життя пов'язаний із журналістикою Світловодщини і Кропивниччини."Світ-Перспектива","Світловодськ вечірній","Наддніпрянка", і т.д.
А сьогодні я знайшла початок початків мого журналістського життя. На фото – моя перша публікація. На першій шпальті "Наддніпрянки", що мала тираж 1000 примірників. Дата виходу – 19.04.1997р. Мій матеріал підписала дівчинка на ім'я Надія Гармазій, учениця 3-А класу...
А знаєте, чому я так хотіла бути журналістом? Відкрию секрет. Нашою сусідкою по дачі була відома журналістка з Кременчука Тамара Просяник. Колись саме завдяки цій людині над зросійщеним тоді ще більше, ніж тепер, Кременчуком замайорів наш український прапор. Т. Просяник була редакторкою відомого "Інформбюлетня". Моє дошкілля застало її в часи виборів. Я бачила, якою сильною може бути тендітна жінка, як багато може журналіст, який заражений національною ідеєю. З роками моя журналістика плавно перейшла у несамовиту любов до літератури. Але ця публікація так щемливо мені нагадала нашу славну Тамару Просяник і ті незабутні часи, коли, попри свій юний вік, я твердо знала, що хочу працювати все життя зі словом.
Надія Частакова