У світі так багато зла. Але не все принесли злісні ординці. Є те зло, яке сіємо ми, і від цього ще болючіше осягати цей світ. Є зло, яке не всіма сприймається як щось ганебне і потворне. Але від того воно не стає менш небезпечним…
Двоє підлітків, за словами очевидиці, років 10-ти, стояли біля криниці, що по вулиці Покровській (біля храму) і, сміючись, зазирали в середину. На запитання жінки чого вони туди зазирають, хлопчаки швидко накивали п’ятами. Зазирнувши до криниці, жінка побачила те, що змусило її гукати на допомогу інших. На глибині близько 20 метрів на дерев’яній дощечці у воді сидів кіт.
Звісно, стверджувати, що саме діти кинули туди чотирилапого жінка не береться, адже самого процесу знущання з кота вона не бачила. Але і уявити, що діти просто йшли повз і чогось їм спало на думку зазирнути до криниці і побачити там плаваючого кота, якось непросто. До того ж, чому вони не гукали на допомогу, а навпаки – втекли?
Та головне, що історія закінчилась хепі-ендом. На допомогу, як завжди, прийшли рятувальники. З неймовірними потугами, більш ніж за годину, їм таки вдалося дістати переляканого кота, який відразу ж чкурнув в невідомому напрямку.
Громадську криницю з якої витягували кота, вже давно не використовували за призначенням і хоча, за словами заступника міського голови Новоукраїнки з комунальних питань Артема Кошеля, вона не перебувала на балансі міської ради, комунальники її все ж закрили.
Та нині питання в іншому… Звідкіля ота жорстокість? Бездумність щодо наслідків своїх вчинків? Звісно, це не закономірність. Навпаки, у нас дуже багато добрих, хороших дітей, готових прийти на допомогу дорослих. І справа навіть не в тому, що трапляються випадки жорстокого поводження з тваринами, а в тому, що не всіма це сприймається як зло
…На Закарпатті дві дівчинки гралися в футбол кошенятами – хто далі закине… Вони настільки не розуміли ганебність своїх дій, що виклали відео у соціальні мережі. Їхні особи встановили, батьків притягнули до відповідальності за неналежне виховання (батьки доволі заможні і переконанні, що добре виховують своїх доньок).
На Олександрійщині двоє хлопчиків знімали на відео знущання над півнем. І знову усі говорять: «Ай-яй, як так можна?» І одночасно закривають очі на знущання над тваринами, що чинять їхні сусіди, воліючи краще промовчати, ніж повідомити відповідні служби. Тож чим ми кращі? Адже наше мовчання, безкарність – це своєрідне заохочення до подальшої жорстокості…
Говоріть зі своїми дітьми, даруйте їм тварин, дозволяйте годувати безхатченків і тоді вони виростуть хорошими людьми. І саме це головне… Не статки, не кар’єра, не визнання, бо все це приходить і минає. А людяність – це те, на чому тримається світ.
Пам’ятайте: з маленьких жорстоких дітей виростають великі дорослі жорстокі дяді і тьоті. Цей світ – це відображення нас самих… Часом він нам дууууже не подобається…. Але ж ми мовчали, коли він котився вниз…
Олена Комісаренко