У селі Грушки Подільської губернії (нині Кіровоградська область) 9 листопада 1890 року народився Олександр Гаврилович Алешо, український антрополог та етнограф. У 1908 закінчив Уманську чоловічу гімназію, згодом навчався на фізико-математичному факультеті Університету Св. Володимира у Києві, а потім до 1915 – у групі географії та етнографії природничого відділення фізико-математичного факультету Санкт-Петербурзького (Петроградського) імператорського університету.
Під час навчання за рекомендацією свого вчителя професора Федора Вовка О. Алешо став членом Російського антропологічного товариства при Санкт-Петербурзькому університеті та дійсним членом Імператорського Російського географічного товариства. Брав участь у різноманітних наукових експедиціях, у збиранні етнографічного матеріалу в Київській губернії, організовував антропологічні та етнографічні студії в м. Умані, робив антропометричні виміри та збирав етнографічні колекції на Херсонщині та ін. У 1916-1918 був співробітником Російського Музею Олександра III. У травні 1917 мобілізований на військову службу.
Повернувшись до Петрограда працював в музеї, в комісіях для розробки анкет з етнографії населення України в Етнографічному відділенні Російського географічного товариства. Згодом переїхав до Києва, де став спочатку членом-співробітником Українського наукового товариства ім. Т. Шевченка, а потім – секретарем товариства.
Олександр Гаврилович відомий тим, що став одним з перших вчених-організаторів сільськогосподарської дослідної справи в Україні. Був головою Музейної секції художньо-промислового відділу Міністерства освіти (1918–1919), відомий як дослідник спадщини Ф.Вовка, а також засновник Музею антропології та етнології ім. Ф.Вовка при ВУАН (1921). Співробітничав з кооперативним видавництвом «Культура», став редактором у «Книгоспілці». З січня 1919 — дійсний член-секретар УНТ у Києві, голова його секції сільськогосподарського народного побуту, голова етнографічної секції Губкопису та редактор «Крайвидава» з антропології, етнографії та історії первісного суспільства. У 1918—1919 обирався головою Музейної секції художньо-промислового відділу Міністерства освіти.
Керуючий з 1921 секцією етнографії Археологічної комісії ВУАН.
Дослідник спадщини Ф. К. Вовка, засновник Музею антропології та етнології ім. Ф. Вовка при ВУАН (29. III. 1921), автор «Тимчасового статуту музею» (липень 1921). Керуючий (з 2. 11.1921) секцією етнографії Археол. комісії ВУАН.
Захворів на туберкульоз під час майже дворічних поневірянь при перевезенні з Петрограда — за дорученням спільного зібрання УАН та пропозиції Вернадського бібліотеки і колекції свого вчителя Федора Вовка до Києва, захворів на туберкульоз легень, від цієї хвороби і помер 4 квітня 1922. Похований у м. Києві.
З відкритих джерел