Я довго не могла прочитати цю книгу. Купила, поставила на видноті на полицю, дивились, але до рук не брала. Знала, що буде боляче. Для мене Донбас – це не просто географічна назва.
Кожного літа, починаючи з третього класу, ми з батьками їздили через Донецьк на море. Я пам'ятаю, як він змінювався з 1990-х, коли був сірим радянським, депресивним містом, до 2000-х, коли став заможним і химерним.
Коли таки наважилась, прочитала книгу залпом, за три дні, потім ще тиждень думала про неї, переписуючи в голові фінал і міркуючи над продовженням.
Ні, я чудово розуміла, що іншого закінчення просто не може бути. Не тоді, не 2014-го. Але мені хотілось хепі-енду.
Я взагалі люблю історії зі щасливим фіналом, не важливо, реальні чи вигадані. І завжди засмучуюсь, якщо стається щось непередбачуване і негативне.
Коли почула, що за книгою "Доця" поставили моноспектакль "Проста українська скіфська баба", сприйняла це із часткою скепсису.
Ну, як можна було втиснути в годинy одній актрисі усю суть твору, як можна одній людині на сцені, не в кіно, з мінімумом декорацій та реквізиту, зобразити увесь біль і трагедію того, що там сталось більше восьми років тому? Про те, що Миколаївський драмтеатр приїхав до нас саме із цим спектаклем, я дізналась від Зої Лебідь, яка запропонувала сходити в театр.
Ох. Це було непросто. Я знову згадала усе те, що ніби стерлось в пам'яті після 24-го лютого. Знову той біль, липкий страх і розгубленість, коли кадри з покаліченими людьми з донецького та київського майданів з'явились на сцені.
Одна жінка в залі так сильно схлипувала, що я мусила кусати собі губи, щоб не заридати з нею в унісон. Добре, що в цей час в залі було темно.
Вистава варта вашої уваги, режисер зробив цікаві акценти, своєрідно інтерпретувавши історію волонтерки.
А "Доця" Тамара Горіха Зерня варта повнометрового фільму, можливо, і серіалу, щоб нагадати нам усе, що відбувалось тієї далекої весни 2014-го у самому серці Донбасу.
П. С. Але я однак вже придумала своє продовження історії, і там щасливий фінал. Марко Лукич підтверджує)
П. П. С. До сюжету вистави чудово підібрана музика, пісню "Буде тобі, враже" мугикаю весь вечір.
Євгенія Захарченко