Про можливий другий термін президентства Володимира Зеленського говорилося ще пів року тому, а партійці зі «Слуги народу» заговорили просто фразами весільного обряду: “Просила вас партія… і люди вас просять… Володимире Олександровичу!». Але ситуація, слід визнати, нині не така оптимістична, як два роки тому. «Ні обіцянок, ні пробачень» тепер звучить зовсім по-іншому.
Для чого правлячій партії потрібне ще одне п’ятиріччя президентства Зеленського, та чи не рано ще думати про другий термін? Здається, партія здобула політичний апетит, хоча і досі вона потужною політсилою є умовно. У молодих та недосвідчених з вулиці політиків нагулявся апетит до політичних інтриг. Поняття «корита» та «потоків» уже живуть новим життям. Тож, хіба не через це партія «веде» Володимира Зеленського на другий термін?
Після з’їзду “Слуги народу”, однією з найобговорюваніших була заява голови фракції СН Давида Арахамії про те, що вони все ж проситимуть Володимира Зеленського піти на другий термін. Мовляв, ми президента попросимо, а далі рішення вже за ним самим. Пересічного виборця, виходить, готують до участі Зеленського у наступній президентській гонці, незважаючи на абсолютно протилежну його передвиборчу обіцянку та падіння настроїв та симпатій до президента та його політсили. І не лише нас, виборців, а й самого «ідейного натхненника» партії підщтовхують до того, що потрібен ще час, аби втілити в життя колишні перебвиборчі обіцянки та ще й підкидатимуть «життєво необхідні» нові. І для діючого президента це дуже гарна нагода відмовитись від обіцянки про один термін: та я б не балотувався вдруге, але, бачите, партія просить, та й народ теж підтримує. А чи підтримує це народ насправді?
Логіка партійних функціонерів «Слуги народу» цілком зрозуміла — їхнє подальше політичне майбутнє неможливе без Зеленського. Тому другий термін для них — це можливість забезпечити собі триматися на плаву в морі політичного виживання, хай, можливо, і не надто довгого. Адже і за два неповних років в партії є багато потопельників, і число їх зростає.
Та все ж, ставки все ще дуже високі. Якщо Зеленський таки переобереться на другий термін, його партія продовжить своє існування, хоч і після нових парламентських виборів отримає менше мандатів у Верховній Раді. На перший погляд, така собі, відверто кажучи, примарна перспектива. Але без Володимира Зеленського на Банковій на «Слугу народу» чекатиме доля типової опозиційої партії з доволі скромним представництвом у Верховній Раді, не кажучи про ситуацію в місцевих радах різних рівнів. Виживання для молодої партії в політиці, як і в джунглях, головна мета.
Тому цілком закономірно і зрозуміло, що «слуги» турбуються про місця під політичним сонцем вже зараз. А чи не зарано? Адже до чергових президентських та парламентських виборів ще фактично тва роки? На кого спрацює час, то справа інша.
Схоже, для нової напіваморфної нашвидкуруч сформованій партії найважливіше переконати самого президента Зеленського піти на другий термін. Хоча, як видно, він сильно опиратися не буде. Існував такий звичай в давнину у нашому козацтві при виборів отаманів – два рази картинно відмовитись, а за третім погодитись. А як вчинять виборці, які вже сповна відчули закінчення епохи бідності, брехні і т.п., то велика політична загадка.
Анатолій Авдєєв