Стався конфуз із народним депутатом від Кропивницького, членом парламентської фракції «Слуга народу» Олександром Дануцою. Це трапилось під час включення на телеканалі “Україна 24”.
У програмі обговорювали думки колишнього спецпрадстивника США у переговорах щодо України Курта Волкнера. Він зокрема окреслив п’ять загроз глави РФ Володимира Путіна Європі й назвав нову дату ймовірного вторгнення російських військ на територію нашої держави. У Дануци ж, який у Верховній Раді представляє комітет із питань правоохоронної діяльності, поцікавилися, як там оцінюють ситуацію, що склалася на кордонах України, а також його особистою думкою про це й оцінку прогнозів Волкнера.
“Мій коментар дуже простий. Коли у вас є насильник…. Я кажу просту річ… Ви дізналися про те, що ваш сусід зґвалтував жінок на районі…” – став розповідати “слуга”. Ведучі попросили його без подібних порівнянь дати відповідь на озвучені питання. Але навіть коли журналісти ще раз повторили їх, нардеп не зміг дати вичерпної відповіді. “Я оцінюю це так, що Україна перебуває у небезпеці. Щоб вийти із цієї ситуації, нам потрібно забезпечувати кордони безпекою. Ну, війська і все інше”, – сказав Дануца, після чого ведучі іронічно подякували “слузі народу” й завершили розмову.
Пересічний перехожий висловився б цікавіше. Що з Дануцою? Ведучі телеканалу застали його зненацька і запитання стало несподіванкою? Навряд чи. Як правило, про такі включення попереджають зарані і конкретно окреслюють тематику запитань. То у чому ж справа?
Можливо, така плоска відповідь не здивувала тих, хто не знав Сашка раніше. Я ж добре пам’ятаю його ще студентом технічного університету. Серед ровесників він і вирізнявся своєю чіткою національно-патріотичною позицією, виступав навіть на одній з конференцій обласного осередку ОУН, умів аналізувати політичну ситуацію і її конкретні тенденції. Власне, на цьому Олександр і побудував свою життєву кар’єру. Він жодного дня не працював за здобутою у технічному університеті професією, а фактично з молодих років торгував своєю політологічною обізнаністю, комунікабельністю та умінням просувати політичні проєкти.
І йому це непогано вдавалось, перебігаючи від партії до партії, від виборів до виборів. Але на цій дорозі, як на мене, він втратив найголовніше – власний атворитет, чесність намірів, чистий ідейний запал, який у юності, мені здається, у нього таки був. У якийсь момент здавалось – Олександр змімікрував до краю, але тут підплив човник «Слуги народу», який на маніпулятивному образі чесного президента Василя Голобородькаі виніс Дпнуцу у парламентське крісло.
Здається – нарешті, якраз місце і час розправити свої політологічні крила, заявити про себе справжнім інтелектуальним лідером, небайдужим аналітиком, комппенсувати корисною і важливою роботою роки пристосуванства і політичного заробітчанства. Але – якось не складалось. Ні яскравих, потрібних суспільству ідей (хіба за винятком сумнівної про легалізацію зброї), ні важливих законопроєктів, ні принципових виступів. А тепер ще й повний публічний провал на телеканалі…
Світлана Орел