У заголовку не помилка, а нове слово, яке характеризує терористично-деспотичний режим, встановлений кремлівськими окупантами в Криму. Згідно людиноненависницької доктрини саме такий режим найбільше відповідає ідеології московських нацистів, які намагаються поширити її серед тимчасово підкореного населення, так як вони зробили це на своїх гнійних болотах.
За цією ідеологією українці належать до категорії безумовної асиміляції, а в разі найменшого натяку навіть не на опір, а на виявлення національної ідентичності – і знищення. Причому застосовуються для цього найжорсткіші і найпідліші методики, і в цьому на власному досвіді переконалася родина Олександра Осадчого, який народився у Вільшанці Кіровоградської області у 1962 році. Про його трагічну історію розповів рідний брат, Сергій Осадчий, голова громадської організації болгар Кіровоградщини «Нашите хора». Рідні два роки нічого не знали де і що з Олександром, якого невідомі забрали із власного будинку в Феодосії ще у 2023 році.
Молодий спеціаліст-інженер Олександр Осадчий отримав направлення на роботу в Крим після успішного закінчення Одеського університету і почав працювати на суднобудівному заводі поблизу Феодосії, потім успішно займався бізнесом у сфері оформлення митних вантажів. Блискучий математик, Олександр підготував масштабну програму відновлення вівчарства в Криму. Під час ковіду розробив і впровадив революційну технологію знезараження води і доставляв її лікарським установам та іншим споживачам. Він був одним з головних розробників проєкту «Рейкобус» для Кіровоградщини і сусідніх областей України. Цей проєкт дозволяв би організувати пасажирське сполучення для мешканців населених пунктів вздовж залізниці.
Але Олександра цікавила не лише технічний аспект діяльності, він за валютний кредит видав розкішну книжку, перекладену з вірменської, про видатного феодосійця, художника-марініста Івана Айвазовського. Цей проєкт Олександр реалізував незадовго до приходу в Крим окупантів.
Тобто людина, залишаючись українцем, робила все можливе для розвитку– Криму і Феодосії, але окупантів це абсолютно не цікавило, а можливо і навпаки, якраз таких активних і талановитих українців вони переслідують у першу чергу.
Олександр, як і більшість українців-кримчан чи кримських татар не вірили в окупацію, а коли вона відбулася, сподівалися, що це незабаром закінчиться і Україна відновить свою присутність на півострові, тому і не виїхав.
Доки була можливість брати спілкувалися в інтернеті, але 24 серпня 2023 року, якраз на День Незалежності України, зв’язок раптово припинився – такий от подарунок на наше свято. Дружина, мабуть, боїться розповідати, але вдалося дізнатися, що невідомі люди забрали Олександра з дому і вивезли в невідомому напрямку. З тих пір про нього рідні нічого не знали, до речі, мамі 92 роки. Сергій не полишав спроб встановити місце перебування брата і зрештою звернувся до поліції із заявою про зникнення людини.
Очевидно, механізм таки спрацював, оскільки Сергій в червні 2024 року отримав телефонний дзвінок і йому коротко повідомили: «Ваш брат просив передати, що він живий, більше сказати нічого не можу, в’язниця». Залишалося радіти навіть цьому повідомленню, чекати і молитися, але Сергій продовжував діяти і звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця, голови меджлісу кримсько-татарського народу Рефата Чубарова і голови ради національних спільнот України Ашота Аванесяна.
Невдовзі Рефат Чубаров передзвонив і порадив не припиняти боротьби, але повідомив, що в реєестрах судових рішень прізвище Олександра Осадчого відсутнє. Однак, щось таки відбулося в надрах каральної системи і 12 червня сину Олександра повідомили, що дружину Олександра викликають в суд Сімферополя (вона продовжила жити в Криму). Олександру Осадчому висунули звинувачення по трьох статтях, за якими загрожує ув’язнення до 20 років! Під час повідомлення Олександру дали єдину за два роки можливість поспілкуватися з сином і навіть переслати фото, на якому його впізнати досить важко.
Далі події прискорилися, 18 липня син отримав відео з суду, де Олександра ведуть коридорами, а потім він на камеру розповідає те, що від нього хотіли почути так звані слідчі, при цьому обличчя в’язня було заблюрене, тобто приховане за електронною плямою. Очевидно, це стало додатковим засобом тиску на Олександра і родину, оскільки відео було викладене в соціальні мережі і викликало зливу людиножерських коментарів на кшталт: «Зрадник! Розстріляти!». Так манкурти і колаборанти демонструють не лише свою лояльність до злочинної окупаційної влади, але і відкривають справжню сутність окупації – вони будуть захищати своє бажання знищувати українців!
Родина і друзі продовжують боротися з системою, але і держава Україна має посилити зусилля на цьому напрямку, використовуючи відкриті і приховані можливості, в тому числі й іноземних дипломатичних місій – у даному випадку це Болгарія, Вірменія, можливо навіть якісь зв’язки з російською культурою, якщо її ще можна вважати такою. Мова йде про десятки тисяч уже арештованих громадян України, а далі, якщо нічого не зміниться, рахунок йтиме на мільйони. Свободу Олександру Осадчому! Волю усім затриманим окупантами українцям!