Триває дискусія щодо назви обласної премії з краєзнавства. Чи слід залишити їй ім’я науковця, який працював у часи російської імперії, Володимира Ястребова? Ця дискусія не залишила байдужою науковицю, нашу землячку, яка не раз брала учать у етнографічних дослідженнях нашого краю Любов Босу:
«Російська пропаганда боїться «складного» українства. Вона хоче, щоб ми були простими, плакатними і відрізаними від своєї інтелектуальної еліти ХІХ століття. Конфлікт навколо постаті Володимира Ястребова є класичним прикладом зіткнення складної історичної реальності з потребою сучасного суспільства в чітких орієнтирах.
Питання про те, чи допомагає чорно-біле мислення під час війни, є одним із найгостріших в антропології та соціології конфлікту. В антропології війни такий тип мислення називається мобілізаційним спрощенням. Війна — це ситуація граничного стресу. Чорно-біле мислення зменшує когнітивне навантаження, чітко розділяючи світ на своїх і чужих. У цьому контексті будь-яка асоціація з імперією (як то використання офіційної лексики того часу у працях Ястребова, його етнічне походження) автоматично зчитується як ворожа.
Проте, якщо ми відкинемо Ястребова через «недостатній радикалізм у боротьбі з імперією» або вживання терміна «Новоросія», ми добровільно віддамо ворогу величезний пласт доказової бази. Ястребов — це людина, яка фактами (статистикою, артефактами, фольклором, археологією, топонімічними та антропонімічними дослідженнями тощо) доводила українськість Степу тоді, коли це було заборонено.
Чорно-біле мислення вимагає «чистих» героїв. Але історія колонізованої нації завжди гібридна. Викреслюючи Ястребова, ми робимо свою історію біднішою, залишаючи в ній лакуни, які росія миттєво заповнить своїми міфами. Перетворюючи історію на набір плакатів, ми втрачаємо здатність розуміти складні механізми виживання нації».