Кропивничанка, кандидат історичних наук Тетяна Печериця звернулася до Інституту національної пам’яті з пропозицією виступити ініціаторами і провести громадські слухання щодо створення єдиного символу пам’яті про тих, хто загинув у боротьбі за Незалежність України. За підсумками громадських слухань оголосити всеукраїнський конкурс створення єдиного символу. Він має стати об’єднавчим символом української нації та сприяти актуалізації загальноукраїнської хвилини мовчання.
На перше звернення, яке пані Тетяна надіслала в ІНПУ ще у грудні минулого року, відповіла в.о. голови Юлія Гнатюк. У її листі сказано: «Поділяємо Вашу думку про важливість збереження пам’яті про учасників, загиблих захисників і захисниць, цивільних осіб, події Війни за Незалежність України й виключне значення меморіалізації сучасної війни з Росією в політиці національної пам’яті Українського народу. (…)
Щодо питання створення символу пам’яті загиблих у Війні за Незалежність України повідомляємо, що його вирішення перебуває у площині врахування міжнародних досвідів та національної специфіки. Після Першої світової війни міжнаціональним символом пам’яті про війну став мак пам’яті. Його появу пов'язують із віршами двох людей: канадського військового лікаря Джона МакКрея та представниці Християнської асоціації молодих жінок Мойни Майкл. Перший під враженням боїв у Бельгії у 1915 році написав твір «На полях Фландрії», що починався словами: «На полях Фландрії розквітли маки Між хрестами ряд за рядом». Друга – 1918 року написала вірша «Ми збережемо віру», в якому обіцяла носити червоний мак у пам’ять про загиблих. Саме Мойні Майкл у листопаді того ж року причепила червоний шовковий мак на пальто. У 1920 році Національний Американський легіон прийняв маки як офіційний символ, а в 1921-му червоні маки стали емблемою Королівського Британського легіону. В Польщі червоні маки є символом перемоги 11–18 травня 1944 року Другого корпусу генерала Андерса в боях за гору Монте Кассіно в Італії. Подібним символом до маку пам’яті є синя волошка, який набув поширення у Франції після Першої світової війни. Червоний мак як символ пам’яті жертв війни вперше використано в Україні на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни у 2014 році. Дизайн розроблено за ініціативи Інституту та Національної телекомпанії України. Автором символу є харківський дизайнер Сергій Мішакін. Графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з другого – кривавий слід від кулі. Поруч із квіткою розміщено дати початку і закінчення Другої світової війни: 1939-1945, та гасло: «Пам’ятаємо. Перемагаємо» (…)
Щодо впровадження суто українського символу пам’яті загиблих у Війні за Незалежність України, на думку Інституту це питання потребує широкого фахового й громадського обговорення. Принагідно зазначаємо, що інформація щодо тематики описаної вище, а також питанням сучасної комеморації війни загалом присвячені Методичні рекомендації для місцевих громад щодо пам’ятання учасників, жертв і подій російсько-української війни. Методичні рекомендації розробили Український інститут національної пам’яті, Національний музей Революції гідності, Національний музей історії України у Другій світовій війні спільно з партнерами: Центром досліджень воєнної історії Збройних сил України, Департаментом культури та туризму Київської обласної державної адміністрації, Платформою культури пам’яті «Минуле/Майбутнє/Мистецтво», громадською організацією «Музей сучасного мистецтва», платформою пам’яті, Фондом «Партнерство за сильну Україну».
Відповідь ніби й позитивна, але конкретики мало. Пані Тетяна звернулася до інституту вдруге. Цього разу відповідь прийшла за підписом голови інституції Олександра Алфьорова. У ній сказано: «По суті питання Вашого звернення повідомляємо, що в площині реалізації запровадження єдиного символу пам’яті загиблих у Війні за Незалежність України Інститут лишається на позиціях викладених у листі до Вас від 03.12.2025 №3322/2.1-05-25, а саме: вирішення цього питання перебуває у площині врахування міжнародних досвідів та національної специфіки, а також потребує широкого фахового й громадського обговорення. Додатково повідомляємо, що 11.02.2026 Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вшанування пам’яті співвітчизників, які загинули внаслідок збройної агресії Російської Федерації». У статті І пункті 4 підпункті 2 цього Закону зазначено, що: рекомендації щодо організації проведення загальнонаціональної хвилини мовчання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, громадськими об’єднаннями затверджує Український інститут національної пам’яті. Згідно цього, найближчим часом Інститут розпочне фахові консультації та обговорення щодо вказаних рекомендацій, поява яких в свою чергу сприятиме актуалізації дотримання загальнонаціональної хвилини мовчання, на чому закцентовано у Вашому зверненні».
Але чи проводитиме інститут громадські слухання з приводу того, що пропонує пані Тетяна? Не зрозуміло. Очевидно, тут своє слово має сказати ширша громадськість.