Це — мій особистий погляд. Жорсткий. Подекуди — провокативний. Але більше мовчати не хочу… Тридцять років тому в нашій країні почали системно й цілеспрямовано знищувати ракетобудування. Руйнувалися виробничі потужності, зупинялися на роки — а виявилося, що назавжди — флагмани економіки. Із цих підприємств йшли люди. З країни виїжджали унікальні спеціалісти та технологи. Інженери саджали полуницю в Польщі або допомагали створювати ракетну програму в Ізраїлі. Хто не зміг пристосуватись або не виїхав — ті померли або давно вже на пенсії, хворі й непрацездатні.
У підсумку — у війну ми ввійшли без власної ракетної програми. Якби ми зберегли потенціал тридцятирічної давнини, модернізували потужності, впроваджували новітні технології, вирощували й стимулювали молодь — росіяни, найімовірніше, не наважилися б на вторгнення. А держава мала б потужний сектор економіки та значний вплив на геополітичні процеси у світі. Ми не вмовляли б союзників — вони самі стояли б у черзі з питаннями: «Як вам допомогти?» і «Скільки військ вам надіслати для перемоги?»
Але десь у 1994–1995 роках віце-прем’єр Пинзеник публічно заявив, що нам це не потрібно, і що ми розвиватимемо аграрний сектор, а метал, обладнання та машини купуватимемо за кордоном. Ми так і зробили… Двадцять років тому керівництво країни вирішило, що нам не потрібне машинобудування, не потрібні унікальні підприємства з виробництва шин, спеціальних і чистих металів, прецизійних труб і — головне — майже всі напрями озброєння.
Були знищені сучасні підприємства — буквально вирізані на металобрухт, а приміщення розібрані на цеглу. Я бачив це на власні очі. Бачив розбір та перетворення на брухт старого, але унікального й незамінного обладнання. Це було ще до 2014 року, ще до початку великої війни…
Якісь «генії», або ж — імовірніше — зрадники, зробили все, аби ми ввійшли у війну без власного виробництва багатьох критично важливих для оборони матеріалів. І без підприємств із високою доданою вартістю — що вдарило по економічному потенціалу держави саме напередодні війни. Ці «генії» казали: треба розвивати агросектор, ритейл і будівництво. От зараз і воюємо зерном, супермаркетами та новими красивими будинками й офісними центрами.
Після початку війни у 2014 році нові «генії» вирішили нічого не змінювати і залишили економічний та безпековий курс України таким, яким він був. Вісім років ми будували ТРЦ, підвищували врожайність і розширювали мережі супермаркетів. Колишній наріжний камінь економіки — гірничо-металургійний комплекс — почав занепадати. Ми майже не будували нових металургійних підприємств. За винятком одного. Майже не створювали нових видобувних і збагачувальних потужностей. Окрім одного-двох.
Ми втрачали цілі міста з великими заводами, шахтами та ГЗК — завдяки вторгненню ворога. Попри все, гірничий і металургійний комплекси трималися ще на початку повномасштабної війни. Десь до кінця 2023 року… А зараз — один за одним — знову зупиняються великі, унікальні та незамінні підприємства. І це не лише через війну. Це також тому, що деякі «зверхгенії» бачать, скажу толерантно, не далі свого носа. Хтось вважає, що заробити простіше на енергетиці та будівництві, а валюту та податки принесе агросектор і ритейл.
Я не маю нічого проти нових економічних «стовпів» України. Я безумовно за їхній швидкий і потужний розвиток! Але… Як ви вважаєте — чи допоможе нам під час навали кількість супермаркетів, офісних та торговельних центрів? Чи допомагає нам масований експорт аграрної продукції? Хтось дивився структуру експорту? До яких країн ми постачаємо продукцію? І які геополітичні наслідки це має для нас? Подивіться — будете вражені.
Я вже неодноразово говорив, і зараз повторю ще раз — для того щоб Україні допомагали воювати, ми маємо бути цікавими нашим американським і європейським партнерам. Ми повинні пропонувати їм те, без чого важко їхній економіці й обороні. Пропонувати — на умовах, вигідних як їм, так і нам. Але не конкурувати з ними на їхніх же ринках агропродукцією.
Тому ще раз підкреслю — так звана Угода про мінерали зі США — це наш величезний шанс! Але «зверхгенії» мають нарешті почати думати інакше. Не лише про те, скільки податків прямо зараз заплатить та чи інша торгова мережа… Впевнений — ми все зможемо. І змінимо. Ваш вічний оптиміст.