Як ви думаєте, друзі, чим повинен займатися під час війни у свій робочий тиждень генеральний директор компанії, що видобуває стратегічну сировину?
Він повинен вирішувати питання енергетики, бо після удару російських варварів його підприємство працює у кращому випадку на 50%, а в деякі дні зовсім не працює.
Він повинен ламати голову над проблемами логістики, бо агресор та окупанти заблокували поставки морем – основний маршрут для компанії? Він повинен займатися новими технологіями та плануванням будівництва інноваційного металургійного комбінату з продукцією оборонного призначення, яка так потрібна Україні та ії головному союзнику – США. Він повинен знайти гроші на заробітну плату колективу та податки державі. І все це на фоні безпрецедентної рецесії та падіння світових ринків.
Ні! Він повинен ходити на допити! Цього тижня їх буде цілих два! Мені дуже цікаво, як ви вважаєте, генеральний директор підприємства, який під час війни зберігає об’єми виробництва, не звільнює співробітників та нарощує податкові платежі, повинен займатися саме цим? Сидіти на допитах?
А для підвищення продуктивності по центральному офісу, та по виробництву повинні ходити дуже модно и дорого екіпіровані автоматники?
Дякую вам, друзі мої, за реакції на мої хроніки про наїзд на «Велту». Маю сказати, що питання далеко не вирішене, і, на жаль, мені буде ще чим вас «розважити» найближчим часом.
До речі, в рамках своєї компетенції та можливостей не розкривати таємницю слідства, на минулому тижні я дав свій коментар Yuriy Romanenko на титанову тему взагалі та про ситуацію з нашою компанією зокрема.
Після цього в кінці тижня до мене потрапили цікаві папери, які говорять про те, що правоохоронні органи тепер вирішили зайнятися вже не стільки «Велтою», скільки мною особисто. Гірше того, предметно зайнятися вони зібрались членами моєї сім’ї – 78-річним батьком, який після інфаркту та важкої операції на серці майже не виходить з дому та 74-річною мамою, яка знаходиться в ненайкращому стані. Ну, на додаток моїм 17-річним сином.
Ви спитаєте – навіщо все це? Насправді все просто. Ціль – будь-яким шляхом відсторонити від керівництва нинішній менеджмент компанії З подальшим перенаправленням потоків титанової сировини замість США та ЄС через треті країни до росії, яка відчуває сильний сировинний голод.
Ну, і звісно наші «друзі» бажають припинити всі старання зі створення нового інноваційного заводу «Велти» на американській території. Прізвища замовників, виконавців та деталі того, що діється, я прекрасно знаю, саме тому намагаюсь добитися зустрічі з Президентом.
А що на сьогодні? Більше 25 мільйонів податків у цьому місяці я виплачу. Заробітну плату теж. Безумовно, ми з партнерами продовжимо допомагати ЗСУ та волонтерам. Я знайду, як захистити близьких мені людей. «Велта» не зупиняється, продовжує роботу! Але питання – як довго? Наскільки нас вистачить? А головне – я дуже чітко розумію, що зі своїми принципами, ідеями, бажанням рости, розвиватися та чесно платити податки – ми зайві в нашій любій Україні… Чому?
Андрій Бродський