За повідомленням сайту міської ради м. Кропивницького, в управлінні містобудування та архітектури 5 листопада відбудеться засідання архітектурно-містобудівної ради, де буде розглянуто два ескізних проєкти. Мова йде про колись два найкращі у місті готелі «Київ» та «Україна».
Особливе слово – про «Україну». Повернувшись до Кіровограда після трирічної служби в армії на початку 1961 року, я працював у будівельному тресті. Однією з будов, в опорядженні якого довелося брати участь, став готель «Україна». Це був перший у місті об’єкт для короткочасного проживання приїжджих у нашому обласному центрі, гідний називатися готелем. До нього у місті була лиш його подоба з назвою «Колос» типу гуртожитку на вул. Леніна (Дворцова) та примітивний готель-кімната на залізничному вокзалі. Багатоповерхова споруда «України» стала першою у тодішньому місті, на її спорудженні було зайнято багато людей, справжніх майстрів своєї справи.
Коли його відкривали, на площі зібралося сотні мешканців міста, я бачив радісні обличчя, лунали пісні, вицокували об бруківку закаблуки. Ресторан у готелі ніколи не пустував, сюди приходили відпочити шановані люди міста. У його торці, що виходив на вул. К. Маркса (В. Перспективна) відкрили спочатку автобусну, пізніше тролейбусну зупинку… У скількох поважних, відомих у країні людей доводилося брати інтерв’ю у затишних номерах «України».
Те, що сталося останніми десятиліттями, важко називати господарською діяльністю влади. З початку 1990-х років готель пішов по руках, його приміщення здавалося-продавалося відомим і загадковим особам-комбінаторам і приватним організаціям. Не варто називати їх, слід подивуватися – як міська влада могла так щедро фактично руйнувати одну з окрас обласного центру? У будівлі з’явилося безліч магазинів, офісів партійних діячів і комерсантів, цирульня, фізкультурні зали фітнесу і ще невідомо що. Навіть суд Ленінського району міста знайшов собі притулок на поверхах колишнього готелю. Ресторан? Його я не знайшов сьогодні у списках подібних закладів Кропивницького, яких у нас кілька десятків.
А «Київ» що? Сказати щось конкретно важко – там, певне теж не існує жодного житлового номера. Якось я зайшов у колишній готель, де теж доводилося зустрічатися з поважними людьми, відвідувати цирульню, інколи ресторан. Хотів розшукати потрібний офіс, про існування якого дізнався з мережі інтернет, але так і не розшукав його. На жодне моє запитання ніхто з присутніх у приміщенні не відповів. «Усе засекречено, тут живе сучасний світ», – пожартував мені у відповідь веселий чоловік.
Смішно і дивно, але менше десяти тисяч гривень на місяць сплачував колишній орендар десятиповерхового приміщення готелю до міського бюджету. Бо договір оренди не переглядався ще з 1994 року. У зв’язку з чим управління комунальної власності міської ради Кропивницького звернулося до Господарського суду у Кіровоградської області. Згідно з його рішенням, орендна плата для колективного підприємства “Центр-Готель” зросла до майже одного мільйона 200 тисяч гривень на місяць. Орендарям не вдалося вердикт оскаржити у Верховному суді України. Ринкова вартість приміщення площею понад 7,7 тисяч квадратних метрів, згідно з незалежною експертною оцінкою на 2017 рік, становила понад 49 мільйонів гривень. Можна без зайвих клопотів так «орендувати» громадську власність, чи не правда?
Хочеться сподіватися, що засідання містобудівної ради покладе початок припиненню безглуздої передачі громадської власності людям, які визнають лише своє особисте право на безмірні прибутки. Що вони дають місту, суспільству? Пройдіться тротуарами біля орендованих офісів, контор, управлінь того ж «Києва». З ями потрапите у канаву, після дощу потонете у калюжах, взимку у снігу. Скільки тисяч гривень прибутків приносять власникам необліковані площі колишніх готелів, які ми будували зовсім не для безвідповідальних нахаб?
Юрій Матівос
