Це був київський тисяцький Ян Вишатич, який у 1106 році, маючи 90 років, вирушив у свій останній зафіксований похід! Він вийшов з Києва в погоню за половцями, щоб звільнити бранців, і гнав їх аж до Дунаю — понад 600–700 кілометрів верхи, де й розбив ворога.
Ми називаємо його українцем, хоча тоді він був русином. Але ми ж — нащадки Русі, чи не так?
Ян Вишатич був праправнуком Добрині Никитича. Того Добрині, з древлянської династії Низкиничів (звідси Никитич), слава про якого і народна повага були занесені в билини. І який був регентом князя Володимира Великого, коли того в 10-літньому віці відправили князювати в Новгород. Добриня — син древлянського князя Мала, який стратив першого з так званої “династії Рюриковичів” — князя Ігоря.
Після захоплення Коростеня княгиня Ольга відправила князя Мала у заслання, а його дітей — Добриню та Малушу — взяла в заручники. Пізніше, одруживши свого сина Святослава на княжні Малуші, Ольга об’єднала древлянську і київську династії.
Київські князі, побоюючись претензій древлян на престол, викреслили їх із літописів. Однак змушені були віддати їм Новгородське князівство, подалі від Києва і Коростеня.Літопис називає древлянську династію на князівському престолі в Новгороді посадниками. Це були: сам Добриня, його син Костянтин, онук Остромир, правнук Вишата.
Але ж зрозуміло, що на чолі князівства могли бути тільки князі. І ті ж новгородці не прийняли би до себе на фактичне князювання якихось простолюдинів, як змальовує літопис Добриню і його нащадків.
Володимир після смерті Добрині скасував свою обіцянку про Новгород як династичне князівство Добриничів, але призначав туди малолітніх своїх синів Вишеслава і Ярослава (Мудрого), а Ярослав так само призначив новгородським князем малолітнього свого сина Іллю — під опіку Костянтина.
Літопис повідомляє, що син Костянтина, онук Добрині, Остромир був родичем і співправителем київського князя Ізяслава Ярославовича. Також є припущення, що його дружина Феофана була з родини Ярослава Мудрого.
Саме Остромир був замовником Остромирового Євангелія, написаного у 1056-1057 роках. В цьому Євангелії зафіксовано багато саме українських слів, тобто воно є свідченням того, що українська мова існувала вже в ХІ столітті.
Вишата та його сини Путята і Ян служили київськими тисяцькими — намісниками князя, тобто другими особами в державі. Тисяцький очолював військо, виконував функції головного судді й податківця — фактично прем’єр-міністра Русі. А син Яна Вишатича — Варлаам — став першим ігуменом Києво-Печерської лаври.
Династія князів Мала — Добрині — Вишатичів була практично викреслена з історії, бо спростовувала норманську версію утворення держави Русь. Та саме вона — корінь української князівської традиції, що йшла від древлян до Києва, а потім до Новгорода.
Час очистити історію від російських міфів і повернути імена наших еліт. Бо саме вони творили державу, культуру і силу Русі-України.
Анатолій Герасимчук
P.S. Докладніше про династію князів Мала і Добрині читайте у книгах «Від Русі до України. Відновлення історії» та її першому виданні «Русь-Україна. Факти і сенсації»; «Чий Крим. Війни в степах України», які можна замовити на сайті rus-ukraine.com.ua