Єврейська самооборона – організована відсіч євреїв спробам єврейських погромів. Першу спробу самооборони в російській імперії було здійснено в Одесі під час єврейського погрому в 1871 році.
Погроми єврейського населення містечок Правобережжя України у часи становлення радянської влади – природній прояв громадянської позиції. Майже єдиним захисником нації виступили загони єврейської самооборони. Діяльність загонів озброєної єврейської самооборони – так зване єврейське повстанство – належать до однієї з найтрагічніших та героїчних сторінок історії України та свідчить, що єврейське населення, незважаючи на величезні жертви, все ж змогло вистояти у нерівній боротьби проти антисемітських режимів, провокацій та запланованих знищень і вписати власну сторінку в історію України. Проте з остаточним приходом до влади більшовики почали чинити тиск на членів єврейської самооборони та, врешті-решт, домоглися їхнього роззброєння. У подальшому чимало членів єврейської самооборони стали жертвами сталінських репресій. Підтвердження цьому – наступна історія.
Фотографія членів Златопільської самооборони, вилучена під час обшуку у Ізраїля Бердичевського. Знімок златопільського фотографа Ф. Зачеписького
У 1919-1922 роках діяв загін єврейської самооборони і в містечку Златопіль, яке сьогодні є частиною міста Новомиргород.
Навесні 1940 року у колишньому обійсті жителя Златополя Самуїла Кобринського його мати та сестра знайшли на городі кілька іржавих гранат та набоїв. Як законослухняні громадяни, вони повідомили про свою знахідку до місцевого райвідділку НКВС.
Реакцією на цю знахідку стало те, що енкавесисти заарештовують 51-річного Ізраїля Мордковича Бердичевського, 45-річного Ісаака Мойсейовича Толмацького та 48-річного Самуїла Наумовича Кобринського. Підстава – вони були керівниками та учасниками єврейської самооборони у Златополі, і, на думку енкавесистів, у 1921-1922 роках приховали частину зброї загону від радянської влади.
Свідками по цій справі проходили жителі Златополя, які також були учасниками самооборони. На їхніх показах і ґрунтувалося обвинувачення щодо трьох заарештованих. Так, Шулем Княжанський сказав на допиті, що «Ізраїль Бердичевський був начальником самооборони, до якої входило до тисячі осіб, мешканців Златополя, містечка, три чверті населення якого були євреями. Керівництво самооборони отримало у Харкові 400 гвинтівок і один станковий кулемет, а червоноармійський полк, який стояв у Новомиргороді, передав 50 гвинтівок та один станковий кулемет».
Коли у 1921 році у Златопіль приїхала Надзвичайна комісія, щоб роззброїти місцеву самооборону, частково забрали у її членів зброю – близько 100 гвинтівок. У наступному році ще було здано 100 гвинтівок та один станковий кулемет. А от, начебто, 200 гвинтівок та два кулемети самооборонцями були приховані від радянської влади.
Заарештований енкавесистами у Москві Ізраїль Бердичевський був організатором та керівником у 1919-1922 роках єврейської самооборони у Златополі, яку слідчий у документах архівно-слідчої справи позначив купецькою та куркульською.
Ізраїль Бердичевський народився у Златополі у 1889 році. Був офіцером в царській армії, воював у Першу світову війну, відзначений Георгіївськими хрестом та медаллю. На час арешту проживав у Москві, працював агентом із постачання.
За словами Бердичевського, за ініціативи Златопільського ревкому у містечку організували місцеву озброєну самооборону для боротьби з бандитизмом. Члени самооборони майже чотири роки захищали містечко від набігів різнокольорових банд. Їхня зброя була зареєсдав трована в міліції у Черкасах.
В архівно-слідчій справі з десяток фотографій, вилучених енкавесистами під час обшуку в І. Бердичевського. Припускаємо, що на цій фотографії Ізраїль Мордкович із друзями
За показами свідків, Бердичевський дав вказівку під час ліквідації самооборони приховати зброю від органів радянської влади.
Другий із трійки заарештованих по справі Самуїл Наумович Кобринський, син власника крупорушки, у 1916-1918 роках був у полоні в Австрії. Начебто, у 1920 році Бердичевський дав вказівку Кобринському сховати частину зброї на подвір’ї та в сараї його батька.
Ще один із заарештованих по справі Златопільської самооборони Ісаак Мойсейович Толмацький народився у 1895 році, за освітою учитель, працював дезінфекційним інструктором Златопольської санітарної станції. Був командиром взводу самооборони. За показами допитаних златопільців, він знав, де була схована зброя. Окрім того, на початку 1940 року, коли був завклубом, йому доручили підготувати приміщення до партконференції. Ісаак спалив у грубці три кубометри дров, опалюючи приміщення, через що виникла пожежа і клуб згорів.
Згідно вироку судової колегії з кримінальних справ Кіровоградського обласного суду від 19 жовтня 1940 року Ізраїль Бердичевський отримав покарання у 10 років позбавлення волі у віддалених місцевостях СРСР з поразкою у правах на 3 роки, Самуїл Кобринський та Ісаак Толмацький – по 8 років позбавлення волі.
…Свідок Гранатуров показав, що він особисто у 1922 році сховав 30 гвинтівок. Дивно, але цього «свідка» влада чомусь не стала переслідувати.
Володимир Поліщук