Розповім історію, як у нашому місті реагують на підозру на коронавірус. Захворів мій брат, температура 37,7, сухий кашель. Температура підіймалась, збивали парацетамолом, але вона вперто знову лізла угору.
Зателефонували сімейному лікарю. Вона запитала, які ліки приймав, порадила ще пару назв і антибіотик. Після вихідних запросила на прийом. Прийшов, послухала, нічого загрозливого не виявила. Температура вже спала, але сухий кашель не проходив.
Брат сам запропонував, аби зробили ренген, адже дома четверо малих дітей і дружина! Лікарка порадила зробити МРТ, мовляв, воно точніше й надійніше. Обстеження таке коштувало 950 гривень і воно показало запалення легень у початковій стадії з правого боку. Лікарка дала направлення у стаціонар.
Лікарня зачинена, прийом через вікно. Подивились направлення, кажуть: «Йдіть додому, нічого страшного немає. До речі, ще невідомо, що у вас. Треба пройти тест. Приходьте завтра».
Поїхав додому, по дорозі ще зайшов у дві аптеки – купував ліки. Дай Боже, щоб у нього не було корони! А якщо – є?! Скількох людей за такої ситуації можна інфікувати! Чому у нас усе так не продумано? Чому хвору людину посилають з одного місця у інше? Чому не приїхати додому і не зробити тест відразу? Адже так можна вберегти від зараження сотні людей!
За такого підходу до справи ми ще довго сидітимемо на карантині!
Софія Олександрівна
P.S. На жаль, не вказано прізвище авторки. Але якщо схема поводження із хворими справді така, хотілося б знати, що думають з цього приводу очільники медичної галузі міста?