Наприкінці липня – ювілейна дата Леоніда Ізрайловича Солгутовського (1925–2002), відомого краєзнавця Гайворонщини, лауреата обласної краєзнавчої премії імені Володимира Ястребова та всеукраїнської премії імені Володимира Антоновича.
Сільський вчитель, практично усе життя в одній школі… Пригадую нашу першу зустріч, коли мені одній була проведена екскурсія, яку запам’ятала на все життя – пройшло багато років, як зараз перед очима усі експозиції 2-х кімнат музею, його голос, харизма, вміння зацікавити гостя. До речі, прекрасний музикант! Внесок Леоніда Ізрайловича у процес інтелектуально-духовного розвитку багатьох поколінь його учнів та культурне середовище краю ще земляками належним чином не усвідомлений і не оцінений.
Народився у с. Хащувате Гайворонського району, де прожив усе своє життя. Закінчивши 9 класів місцевої середньої школи, на початку війни був евакуйований в Оренбурзьку область, де у 1942 році закінчив школу. З січня 1943 року по березень 1950 року перебував у лавах Радянської Армії, брав участь у боях на Південно-західному та 3-му Українському фронтах, пройшов бойовий шлях від східних районів Донбасу до Австрійських Альп, тричі поранений. Був учасником параду Перемоги у Москві 24 червня 1945 року. Нагороджений 19 урядовими нагородами.
У повоєнні роки закінчив Вінницький педагогічний інститут, з 1950 по 1996 рік працював учителем історії, завучем Казавчинської семирічки та Хащуватської середньої школи. Створив у школі історичний кабінет, який було визнано одним із кращих в області. Більше 30 років керував районним методичним об’єднанням вчителів історії.
Усе своє життя займався краєзнавчо-дослідницькою діяльністю в межах свого краю. Працював також в архівах Кіровограда, Вінниці, Києва, Москви, Ленінграда, Кам'янця-Подільського. У 1975 році створив музей 5-ї гвардійської червонопрапорної танкової армії, який згодом переріс у комплексний історичний. Згодом музею було присвоєно звання «Народний». На площі 96 кв.м розміщено більше 6 тисяч експонатів, з них предметів основного фонду – більше 5 тисяч. Експозиція складає 56 розділів. Зібрані і оформлені в музеї експонати відтворюють неприкрашену картину військових солдатських буднів. Значна увага приділена ветеранам-землякам, жителям села. На війну із села пішли близько тисячі осіб, більше 400 загинуло. У лютому 1942 року було розстріляно більше тисячі євреїв, місцевих жителів. На примусові роботи вивезено 230 осіб.
Для місцевої преси Леонід Ізрайлович підготував понад 300 публікацій.
Написав книги і нариси з історії села Хащувате (1966), готував матеріали з історії сіл Гайворонщини для книги «Історія міст і сіл УРСР. Кіровоградська область» (1972), писав про Гайворонщину в роки Великої Вітчизняної війни (1998, 1999), видав нариси з історії Гайворонського краю (1999), досліджував реформу кріпосного права на Гайворонщині (2001). Займався питанням увічнення пам'яті жертв війни, встановленням пам’ятників та меморіальних дошок.
Леонід Ізрайлович – багатогранна особистість. Усе його життя пов’язане з музикою. Ще учнем створив оркестр народних інструментів, у 50-х роках ХХ століття побував на семінарах самодіяльних композиторів при Одеській консерваторії, де його музичні твори були відібрані для публікації. Протягом 36 років керував у школі оркестром народних інструментів, який неодноразово ставав лауреатом конкурсів та оглядів. За цей час створив інструментальні ансамблі гітаристів, гармоністів, домристів, скрипалів, троїстих музик, чимало його вихованців стало професійними музикантами, інші пройшли школу естетичного виховання.
Лауреат обласних та Всеукраїнських оглядів музеїв історичного профілю, що висвітлюють події Великої Вітчизняної війни, «Вчитель методист», «Відмінник освіти УРСР», «Відмінник освіти СРСР».
Трудовий стаж Л.І.Солгутовського складає 58 років. Творчий шлях педагога – приклад служіння громаді. Його учні працюють у різних галузях господарства, культури, науки, а головне – розвивають свій рідний край, Гайворонщину.
Лариса Гайда