Смог від пожеж у Первозванівці, що в серпні накрив Кропивницький та приміські села, викликав погіршення самопочуття жителів цих населених пунктів і одночасно здійняв інформаційну хвилю у мережі. Медійники у міру своєї кваліфікації оприлюднюють пояснення неприємного явища, які по ходу дії коригуються. Так, початкова інформація про те, що це горить торф на берегах Інгулу, згодом була спростована. У тій місцевості немає торфу. Це зайнялися тверді фракції каналізаційних відходів у відстійниках, які діяли там ще з 50-х років минулого століття, а також висохле коріння загиблих лугових рослин та стебла очерету, осоки, рогози тощо. З урахуванням елементарних законів фізики все ніби логічно. Сумніви і питання виникають під час ознайомлення з версіями походження пожежі.
Одна з них – самозаймання, якому сприяли тривала спека до +40 С і тривала посуха, коли понад місяць тут не було дощів. Самозаймання регулярно трапляються на Завадівському звалищі. Там у товщі сміття вибухає метан, що утворився з відходів. Можна повірити і в те, що пожежа виникла після непогашеного багаття. Хоча місцевість не приваблива для шашличників. Однак там могли палити крадені дроти злодії. Або громадяни, для яких «легше» вивезти власне сміття за кілька кілометрів від дому, ніж за кількасот метрів до контейнера, вирішили спалити свої відходи. Це щоб хтось не впізнав їхнього походження за характерними речами чи квитанціями, шкільними зошитами і т.д., такі випадки траплялися. Вогонь міг спалахнути і через недбало кинутий недопалок.
Але найбільше спантеличила версія, опублікована на одному з мережевих ресурсів. Це не якийсь там чат у «Телеграмі», де своїми припущеннями діляться особи у стані зміненої психоактивними речовинами свідомості, боти, хами, нероби і потенційні письменники-фантасти.
Це інформаційний сайт, який працює в Кропивницькому орієнтовно два десятиліття і позиціонує себе як аналітичний портал. І до теми смогу сайт підійшов ніби ґрунтовно – опитав низку фахівців. Вони зробили екскурси в історію, краєзнавство, екологію, географію, особливості водовідведення та специфіку ліквідації таких пожеж. Знову все ніби нормально – але тільки до моменту пояснення однієї з можливих причин загоряння.
Перед пожежею там нібито бачили кількох людей, які могли підпалити рослинність свідомо. Мета: щоб приїхали рятувальники і загасили вогонь, після чого земля стане мокрою і в ній заведуться червоні черв’яки. Коли земля суха, вони гинуть. Черв’яків потім збирають на продаж. Наводиться ціна за кілограм – близько 450 гривень. Наша думка автоматично працює наступним чином: раз це так дорого і раз люди заради тієї живності наважуються на підпал, то, очевидно, заготівля черв’яків є бізнесом. А куди іде ця фауна? Фахівець, у якого сайт брав інтерв’ю, цього не пояснив, і самі медійники не утруднили себе пошуком відповіді на це питання. Відповідно уява читача моделює таку, наприклад, картину: цю живність додають у ковбасу чи фарш, які десь продають у масових масштабах. І мають вагомий прибуток, інакше навіщо гратися з вогнем і бабратися в багнюці?
Ну, і як вам така інтрига? Для мене це передусім свідчення профанації, яку демонструють так звані журналісти. Адже вони не вказали жодної, хай навіть найнеймовірнішої, причини інтересу людей до черв’яків! І на інших сайтах на момент написання цього тексту я її не знайшла. Тому в межах моєї компетенції спробую назвати один із стимулів прагнення до заготівлі болотних черв’яків.
Я сама не раз тримала їх у холодильнику. Це так звані трубковик і мотиль, які справді добуваються в ковбанях та на мілководді. Я купувала їх на ринку. Не для себе. Для акваріумних рибок. Вони дуже люблять таке м’ясо. Продавці цієї поживи ловили її сачками в Інгулі. Зараз рибок не маю і не в курсі, наскільки в даний час поширене це захоплення. Та в усякому разі таке пояснення дає певну надію на те, що, можливо, повзучий болотний дріб’язок усе ж не доходить до ковбаси та начинки для базарних біляшів.