Серед гамірного міста, його урбаністичних швидкостей і щоденної метушні з вікон Музею мистецтв раптом зазвучав усіма улюблений «Щедрик». Чисті, злиті в єдине ціле голоси хору під керівництвом Юрія Любовича на мить зупинили час, змусили перехожих сповільнити крок і прислухатися. Саме так напередодні Дня хорового мистецтва розпочалося відкриття виставки, присвяченої його творчому шляху.
Музей мистецтв відкрив експозицію, присвячену життю та творчості Юрія Любовича, диригента, людини, котра вміє чути, об’єднувати й надихати. Вона розміщена у двох залах і дає змогу побачити діяльність митця з різних боків. Перший зал розповідає про його професійне життя: афіші концертів, фотографії з репетицій і виступів, нагороди та відзнаки, що свідчать про багаторічну плідну працю. Другий зал – особистий, теплий і щирий – відкриває сторінки родинного життя, захоплень, людських моментів, які формують справжню особистість за лаштунками сцени.
Юрій Любович – ім’я, добре знане у нашому місті всім, хто цінує високе мистецтво хорового співу та щиру відданість справі життя. Хоровий диригент, педагог, організатор і натхненник – він понад пів століття присвятив мистецтву, виховуючи покоління співаків і створюючи колективи, які стали справжньою гордістю громади.
Його життєвий шлях – приклад наполегливості та любові до праці. Свою трудову діяльність Юрій Васильович розпочав зовсім не на сцені – першим його місцем роботи був завод «Червона Зірка», де він працював слюсарем. Саме там загартувався характер, сформувалася дисципліна й відповідальність, які згодом стали надійним фундаментом його творчого зростання.
Згодом музика стала справою життя. Юрій Любович створив три хорові колективи, серед яких особливе місце займає Муніципальний камерний хор – колектив, що здобув визнання завдяки високому професіоналізму, глибокій культурі звучання та щирості виконання. Понад п’ятдесят років маестро віддано служить хоровому мистецтву, поєднуючи майстерність диригента з талантом педагога і тонким відчуттям людських душ.
Експозиція музею точково й водночас дуже промовисто представляє знакові події в житті хору: гастролі, конкурси, перемоги, репетиційні будні й моменти тріумфу. Недарма Юрія Васильовича цього дня порівнювали з біблійним Мойсеєм – адже він десятиліттями, майже сорок років – вів свій колектив шляхами мистецтва, долаючи труднощі й відкриваючи нові горизонти.
Хор у розумінні Любовича – це не просто колектив, а єдиний живий організм, який у пісні зливається в одне ціле. Мабуть, саме тому Юрія Васильовича знали, цінували й водночас трохи боялися: складний, вимогливий характер маестро ніколи не був перешкодою, а лише працював на користь справи, на результат, на високу планку якості.
Під час відкриття згадували й кумедні епізоди – зокрема студентський капусник, де він постав у образі Зевса, а навколо – «музи» в простирадлах. Лунали й глибокі, щемкі спогади про виступи хору в місцях позбавлення волі, де, за словами диригента, музика торкалася навіть найзакритіших сердець. «З хором треба жити, – сказав Юрій Васильович, – неможливо бути формальним керівником. Твої думки має відчувати кожен учасник хору».
Окремої поваги заслуговує й те, що Любович передав музею 1145 експонатів із власної колекції, довіривши місту свою пам’ять, свою історію, свій шлях.