Саме такою сентенцією він розпочинає свою, оплачену як реклама, колонку у ФБ. Йдеться про старі судові процеси, які, виявляється, тривають і досі.
Так-так, старі судові засідання з приводу перейменування нашого міста з Кіровограда на Кропивницький. Сам Ларін уже розуміє, що це питання для більшості містян давно нецікаве і не актуальне. Мовляв, під цим постом багато хто напише: «Для чого? Усі вже звикли до нової назви». «А наполегливість нашої команди у відстоюванні законності, – пише Сергій Миколайович, – назвуть порожньою тратою часу або піаром. Але ми, як і раніше, вважаємо, що перейменування міста – це прерогатива більшості його мешканців. І доб’ємось, щоб справедливість була відновлена».
Ось так – не більше, й не менше.
Його конкретизує так само затята колега Валентина Бажан (її допис – теж реклама, оплачена ОПЗЖ): «8 січня в суді було чергове засідання за позовом 16 наших земляків, які вважають перейменування нашого обласного центру Кіровограда на Кропивницкий не тільки несправедливим, але й таким, що неодноразово порушило закони і регламент Верховної Ради. І ось, не зважаючи на те, що наші адвокати представили документи про мою хворобу і про те, що хворі інші позивачі, судді (Верховного суду!!!) без нас провели засідання! І тільки категорична принципова позиція наших адвокатів і Сергія Ларіна переламала цю абсолютно заангажовану позицію суддів. До речі, наступне засідання призначили на 25 січня. І локдаун ще не закінчиться, і навряд чи усі хворі позивачі зможуть відновитися за цей час настільки, щоб їхати в Київ – п’ять годин туди, п’ять звідти.
Ось і думайте – чи справедливий наш суд?»
От такі турботи у наших опезежистів. І кому вони потрібні, крім них самих? Може, ще десятку-двом затятих русофілів…
Вл. інф.