Туди нас вперто тягне москва. А раз тягне, треба пручатися. Знаєте, хто це на фото? Вихідець з України Іван Никифорович Худенко, він ще в часи Хрущова отримав під керівництво радгосп "Ілійський" (Казахстан) і ввів у ньому за дозволу вищого начальства в якості експерименту... капіталістичні принципи роботи, або т. з. безнарядно-ланкову систему оплати праці.
Через два роки з 800 працівників радгоспу залишилося 80, зі 110 управлінців – двоє. Звільнених за непотрібністю співробітників госпрозрахунковий радгосп посадив на соціальну допомогу – 30 рублів на місяць. Їх платили аби лише ці люди на роботу не ходили.
При цьому валовий збір зерна зріс утричі, а на одного працівника – у двадцять (!) разів. За рахунок цього зарплата працівників була вищою у 3-4 рази від середньої по радгоспах СРСР, та ще й грошей на неї йшло утричі менше, ніж раніше. Про талановитого українського економіста було знято документальний фільм "Людина на землі", який переглянув уже Леонід Брежнєв і виніс вердикт "Ця справа передчасна".
У 1969 році Худенко добився нового експеримнту. В голому степу, з нуля було створено невелике "Дослідне господарство з виробництва трав’яного борошна "Акчі". Але вже у 1970 році експеримент розгромили. По-варварськи. Із залученням міліцейських підрозділів. Чим не догодили? Причин було багато. По-перше, підрахували, що в разі переходу в СРСР колгоспів і радгоспів на систему Худенка треба було з 40 мільйонів задіяних у сільському господарстві працівників 33 мільйони звільнити. Куди таку кількість людей діти.? На 30 рублів посадити?
Була й інша причина. У Худенка працівники отримували дуже гарні гроші й мали чудові умови життя. І от, приїхав в "Акчі" друг Брежнєва, міністр сільського господарства Казахської РСР Михайло Рогінець. Побачивши чудові котеджі з електроплитами та сучасну інфраструктуру, почав кричати: "В палацах жити захотіли? Не по чину берете!" На заперечення, мовляв, в країні будується комунізм, за якого всі працюватимуть за здібностями, а отримуватимуть за потребами, комуністичний чиновник відрізав: "Але потреби будуть різні. В мене – одні, а у вас – інші". Ще один високий чин з міністерства додав: у вас тракорист отримує 360 рублів, це більше, ніж завідувач відділом у нашому міністерстві. Де ж тут справедливість?!"
І це реальна історія, я, друзі, нічого не вигадав. Вигадати можна було б і сумнішу історію. А Івана Никифоровича посадили. 28 серпня 1973 року Алма-Атинський міський суд визнав Худенка та його заступника Владислава Філатова винними у замаху на розкрадання державного або громадського майна в особливо великих розмірах, а також у самовільному привласненні звання або влади посадової особи та підробці документів та засудив Худенка до шести років, а Філатова — до чотирьох років позбавлення волі.
12 листопада 1974 року Іван Никифорович Худенко помер у тюремній лікарні. Йому було 57 років. До останнього він сподівався, що його арешт помилка, що розберуться і визнають невинуватість. Наївний, він так і не зрозумів, що його посадили спе-ці-аль-но.
А у ті котеджі, що залишилися після знищення "Акчі" заселилося районне партійне начальство... Ахкукуюстрану...