Це питання давно хвилює і театралів, і гуманітарну інтелігенцію краю, і не лише. Адже наш театр – не просто один з багатьох, це місце, де зародився український професійний реалістичний театр. Були й до того, але то суто самодіяльність. Ми вже забули, що сумнозвісний Муравйов (російський генерал, який сто років тому нищив Київ) казав, мовляв, не було б отого Кропивницького, Тобілевича, Садовського та інших, ми б цю Україну голими руками взяли б.
І у цей храм мистецтва хтось весь час встромляє свої руки чи носа, виштовховуючи-вимітаючи звідти професіоналів. Так позбулися Михайла Ілляшенка, потім Євгена Курмана. Пішло й багато талановитих акторів. А ганебні кульбіти з В’ячеславом Вандрашеком? До речі, він днями зауважив у ФБ, що нині в театрі – порожні зали. І навіть проілюстрував динамікою купівлі квитків на одному із сайтів.
А це, як кажуть, не було, не було – і знову. Керівниця літературно-драматичної частини театру Наталія Копієвська розповсюдила відео, де розповідає, що режисер — в.о. директора–художнього керівника КЗ «Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М. Л. Кропивницького» Антон Меженін пригрозив їй, що вона не пройде конкурс (а це жовтень цього року) на свою посаду, бо дозволила собі висловити власну думку про концерт-шоу «Виживуть ніжні», який відбувся 30 серпня, у Міжнародний день жертв насильницьких зникнень.
Вона критично відгукнулася про рівень виступу віршоумена і артиста Андрія Пермякова. На її думку його виконавська майстерність недосконала. А вірші, ніби патріотичного звучання, всуціль пересипані матюками! І це звучить зі сцени театру корифеїв! Пані Наталя підготувала пресреліз, де процитувала ті вірші і вони викликають, м’яко кажучи, сумнів не лише з точки зору використання матюків: «Zлиденні, zагребущі zайди, зовсім zбожеволілі. Zлі zмії zаздрісно задумали зненацька зранку за завісою зими зухвало zахопити zруйнувати, zнущально zгавлтувати Землю. Zарази з zаздрощів замахнулися. Здригнулася, запалала Земля. Зовнішньополітичний Захід задекларував занепокоєння Зеленському. Здаватися, зволікати — зась. Зеля заговорив зухвало, зично, звучно запалюючи, зріс. Завдяки залізній звитязі ЗСУ з Залужним зусиллями звичайних землеробів, заробітчан, залізничників запобігли zахвату. Зустріли, знешкодили залпами. Зір — загострий. Заї…ли zлодіів. Засада. Закопали здивованих zловимсників з zагарбницькими zгноєними, zбитими zгорілими zенітками». Ну, і так далі. Є ще пасаж на V (пам’ятаєте знаки на їхніх танках?). А ще:
«Рушниця, паляниця, Укрзалізниця.
Лесі Українки слово – тверда криця!
Від навали орків гідна вакцинація.
Хай крокує на…й рашиська федерація!
Рушниця, паляниця, Укрзалізниця.
Збройні сили наші на своїх позиціях.
Стрій тримають кращі в нашій генерації.
І крокує на…й рашиська федерація!
До речі, як стверджують очевидці, точно таким словом послав Антон Меженін усіх, хто буде з ним не згоден прямо на виробничій нараді. Це, мабуть, замість творчої дискусії.
Тим часом з театру пішли працівниця бутафорського цеху Алла Чернат, усі три майстрині пошивного цеху разом з керівницею Людмилою Громовою.
Що відбувається у нашому театрі?
Світлана Орел