На початку вересня – 95-річчя Михайла Божія, видатного українського художника.
Михайло Михайлович Божій народився в Миколаєві в робітничій сім’ї. Художників ні в родині, ні серед близького оточення не було. Навіть справжніх творів мистецтва хлопчик не бачив. Але мав вроджені здібності до малювання і тонку ліричну натуру. Він ріс мрійливою і допитливою дитиною, понад усе любив мандрувати, милуватися природою. А згодом прийшло бажання відтворити побачене. Михайло, через нестачу олівців і фарб, захопився ліпленням різноманітних фігур з глини. Самотужки опановував теорію мистецтв з книг, що брав у бібліотеці. Першими «творами» Михайла були глиняні коники, яких він навіть намагався обпалювати.
Пізніше почав малювати вугіллям та синькою. І лише згодом акварельними фарбами, які йому подарували. Неабияку роль у художньому розвитку Михайла відіграв його батько – людина з чутливою до поезії душею. Простий робітник-ливарник із судно-будівного заводу, він знав напам’ять "Енеїду" І. Котляревського, багато віршів Т. Шевченка, любив музику і народні пісні. Батько допомагав синові відкривати прекрасне, тож до захоплення Михайла малюванням ставився прихильно.
Застосовувати олійні фарби Михайло Божій почав, коли йому було близько тринадцяти років. Першими картинами, написаними олією, були "Стєнька Разін" та "Єрмак", створені за мотивами відомих народних пісень. А коли 1927 р. у Миколаєві відкрився художній музей, юнак, побачивши його колекції, почав вчитися на оригіналах картин таких майстрів, як В. Верещагін, В. Маковський, Р. Суковський та ін. Любов до малювання визначила життєвий шлях Михайла Божія. У 1930 р. він став студентом Миколаївського художнього технікуму. На формування М. Божія як художника дуже вплинув викладач Д. Крайнєв, який прагнув навчити майбутніх митців реалістично сприймати і відображати світ. Уважність і старанність Михайла спонукали досвідченого майстра до того, аби розкрити учневі секрети мистецтва.
По закінченні технікуму в 1933 р., М. Божій деякий час працював цинкографом у міській друкарні, брав участь в оздобленні рідного міста: створював ескізи ваз і фонтанів для бульварів та скверів, писав транспаранти тощо. У 1935 році М. Божій брав участь в художньому оздобленні Будинку cпеціалістів у м. Миколаєві. В 1936 році він на запрошення мультиплікаційного цеху Одеської кіностудії вступає до групи художників-мультиплікаторів і переїздить до Одеси.
Одеса дуже приваблювала Михайла, він полюбив це місто всім серцем і залишився в ньому жити. Саме в місті, де зберігались цінні музейні колекції, де утвердилась слава високої художньої культури, місті, яке дало світові чимало прекрасних митців, Божій відбувся як професійний художник. Однак двері у велике мистецтво для нього відкрились не відразу. Довелося працювати художником кінотеатрів, виконувати різні роботи, зокрема копіювати репродукції і писати з фотографій портрети. У той же час М. Божій регулярно відвідував творчу студію, багато працював вдома.
Вперше М. Божій виставив свої оригінальні творчі роботи 1938 року на обласній художній виставці, представивши кілька портретних етюдів. Дебют молодого художника пройшов успішно: його твори були відзначені відомими майстрами українського образотворчого мистецтва, серед яких був і Ф.Кричевський. Полотна М. Божія, створені в довоєнний період, свідчили про його безсумнівний талант та перспективу стати визначним художником. Початок війни перервав творчі плани і задуми митця. Як інвалід дитинства він не був мобілізований до війська. Під час окупації заради заробітку, щоб прогодувати сім’ю, Михайлу довелося займатися випадковою роботою. Творчу діяльність художник продовжив вже після визволення Одеси.
Михайло Божій працював у всіх жанрах живопису. Створював масштабні реалістичні картини. Сюжетні роботи, портрети особистостей писав з великою майстерністю і любов’ю. М. Божій прагнув розкрити етичну красу і внутрішню значущість людини. До кращих робіт першого періоду його творчості належать портрети народних артисток УРСР Л. Моринець-Мацієвської (1947) та Г. Мещерської (1948), а також численні портрети дружини – Ольги Петрівни Білоглазової, яка була не тільки музою художника, а й улюбленою моделлю. Широку популярність Божію приніс виконаний ним портрет «Відмінниця Світлана Шипунова» (1950). Репродукції цього портрета обійшли всю країну. Свій перший успіх художник закріпив картиною «Медсестра» (1955), яка була експонована на Всесоюзній ювілейній художній виставці 1957 року, а пізніше, у 1958 році – на Всесвітній виставці в Брюсселі.
М. Божій «Медсестра»
Загалом, 1950-ті рр. для Михайла Михайловича були періодом вдосконалення мистецької майстерності. Він працював над урізноманітненням мотивів, композицій, техніки. Застосовував не тільки олію, а й пастель, вугілля. А позували йому – дружина, батько та люди з близького оточення. Технікою пастелі М. Божій володів досконало і, використовуючи її, створив чимало чудових зразків портретів, жанрових мотивів, натюрмортів. Живописець, схильний до вираження чистого й світлого, він часто писав дітей, підлітків, юнаків та дівчат. Теплотою та любов’ю пройняті картини, що відображають неповторну чарівність дитинства: «Таню, не моргай" (1954), «Дівчинка з апельсином», «Перший урок», «Хлопчик-рибачок», «Дівчина у синій хустині» (всі 1955) та інші.
Початок новому напряму в творчості живописця, який полягає в монументалізації образів у станковому живописі, у прагненні до значущості ідейно-образного змісту, поклала картина «Думи мої, думи... » (1959-1960). У роботі над образом Тараса Шевченка допоміг батько художника, який послужив моделлю не стільки для зовнішності, скільки для передачі душевного стану поета. Понад два роки він працював над полотном, що стало своєрідним гімном великому українцю, в якому з однаковою силою звучить і мужня поезія, і ноти скорботної лірики.
М. Божій «Думи мої, думи... »
Продовжуючи шевченківську тему, М. Божій написав картину «Катерина». Далі були роботи: «Двадцяте століття» (1964-1967), «Новий час» (1969), «Апасіоната» (1975), «За вишиванням» (1979), «Травень» (1981-1982). Виконав цикл картин, присвячених видатним людям. В творчості митця відображено образи геніїв культури – Т. Шевченка, О. Пушкіна, Людвіга ван Бетховена. Художника приваблювали долі цих людей. Чутливий до духовного світу своїх героїв, він зумів досягти великої переконливості у відображенні їх на полотні. Серед кращих робіт у жанрі пейзажу – «Осінь», «Човен», «Зимка», «Схід місяця», «Рання весна». Невеликі за розміром, вони пройняті ніжністю та любов’ю до рідної землі. Звертаючись у творчості до натюрморту, Божій, за його ж словами, знаходив радість спілкування зі світом речей. Кращі роботи: «Жовті квіти», «Алельсини», «Персики».
Тяжка багаторічна недуга (туберкульоз кісток) підточувала фізичні сили художника, і 1 січня 1990 р. Михайло Божій помер. Але залишились його картини, створені за довгі роки активного творчого життя. М. Божій створив цілу галерею образів своїх сучасників – хліборобів і моряків, воїнів і вчених, людей різних професій і різного віку. Роботи М. М. Божія зберігаються в Музеї українського образотворчого мистецтва (Київ), Музеї російського мистецтва (Київ), є його картина і у нашому Музеї мистецтв. Талант і праця художника гідно оцінені. Михайло Михайлович Божій – член Академії мистецтв СРСР (1960), Народний художник СРСР (1963), народний художник СРСР (1963), лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка 1974 року. Нагороджений орденом «Знак Пошани» та медалями.
ОУНБ ім. Д. Чижевського