До річниці війни в Україні, в Торонті при морозі -12С, відбувся 30-тисячний мега-марш (хода), який закінчився величезним мітингом. Участь у ньому взяли й наші земляки. Зокрема син відомого режисера Івана Казнадія Сергій Казнадій. Ось що він повідомив:
«Жовто-блакитні прапори та вигуки «Слава Україні!» заповнили вулиці центру Торонто минулої п’ятниці ввечері, коли тисячі людей зібралися, щоб висловити підтримку Україні в річницю вторгнення Росії.
Марш солідарності, розпочавшись о 18:30 на площі Янг-Дандас, пройшов до площі Натана Філіпса, де знак Торонто загорівся синьо-жовтим на знак підтримки України. Марш – кульмінаційна подія похмурого вшанування пам’яті війни. Учасники маршу несли плакати «Моліться за Україну», «Україна хоче миру», «#StandwithUkraine», «Зупинимо геноцид в Україні» та «Канада підтримує Україну». Марш у Торонто є частиною глобальної демонстрації підтримки, під час якої подібні мітинги відбулися в 300 інших містах планети.
Кілька високопоставлених осіб були присутні та виступили на марші, зокрема прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо, прем'єр-міністр провінції Онтаріо Даг Форд, голова опозиційної Консервативної партії П'єр Полієвр, міністр оборони Аніта Ананд, генеральний консул України Олександр Шевченко та заступник мера Торонто Дженніфер МакКелві.
«Ми всі надихаємось мужністю та наполегливістю тих, хто залишився, щоб захищати Україну. Канада продовжує підтримувати тих, хто на передовій», – сказав Трюдо, підкреслюючи підтримку, яку Канада надала зруйнованій війною країні. Трюдо також похвалив президента України Володимира Зеленського, назвавши його «борцем за демократію». Прем'єр також звернувся до Путіна, який, за його словами, недооцінив мужність українців: "Ми будемо з Україною, скільки буде потрібно". На завершення свого виступу він подякував тим, хто відвідав цей захід та інші мітинги по всій країні, за солідарність з українцями. «Тому що тут, у Канаді, ми віримо у вільну та суверенну демократію. Ми протистоїмо хуліганам і будемо підтримувати Україну з усім, що потрібно, скільки завгодно, поки ми не побачимо, що в Україну повернеться мир», – сказав Трюдо, перш ніж крикнути «Слава Україні!».
У своєму виступі прем’єр-міністр провінції Онтаріо Форд високо оцінив рішучість українського народу за останній рік, назвавши його справді надихаючим. "Ми ніколи не послабимося у протистоянні тиранії. Ми ніколи не послабимося у підтримці України", – сказав Форд. «І я можу вас запевнити, Путін — не що інше, як тиран, головоріз, і його загарбницька війна лише виявила силу та стійкість українського народу».
У п’ятницю вранці в мерії Торонто відбулася спеціальна церемонія повторного підняття українського прапора, який вперше замайорів у перші дні війни". «Цей прапор безперервно майорить тут, на площі Натана Філіпса, відколи почалося вторгнення, і я, і мої колеги з міськради Торонто віддані тому, щоб він продовжував майоріти тут, щоб продемонструвати нашу солідарність з Україною та нашою українською громадою», — запевнила заступник мера Дженніфер МакКелві під час підняття українського прапора на початку дня. Вона сказала, що, через рік після початку війни, багато з українських мешканців Канади все ще відчувають біль і бояться як за своїх близьких, так і за майбутнє України. «Як заступник мера та від імені міської ради, я звертаюся до українського народу в Канаді та в усьому світі: ми стоїмо з вами та підтримуємо вас», — зазначила вона.
Ольга Хомета, волонтер заходу, сказала, що п’ятнична акція була способом оплакувати тих, хто втратив життя на війні, а також відзначити силу, яку українці продемонстрували протягом останнього року.
«Це був рік найвидатнішого опору, який відомий світовій історії. Це був спротив країни, яка не була готова до повномасштабної війни з одним із найбільших військових агресорів і озброєних країн. Але Україна встояла і залишилася сильною", – зазначила Хомета. За її словами, на другий день війни її батько пішов добровольцем в українську армію. Незважаючи на те, що вона перебуває в Канаді, Хомета знайшла спосіб підтримати свого батька, зголосившись допомогти відправити продукти в Україну.
«Дійсно, дуже важко бути тут, поки всі члени вашої сім’ї повертаються додому під бомбами щодня, з відключеннями електроенергії на вісім годин і більше. Ви навіть не можете уявити, як вони виживають, якщо ви не там. Тому часто страшніше бути тут, ніж насправді бути там під тими обстрілами», – сказала пані Ольга».