31 липня свій ювілей відзначив відомий поет, журналіст, член Національної спілки письменників України Петро Іванович Селецький.
Наш земляк народився 1956 року у мальовничому селі Шляхове Новоархангельського району Кіровоградської області. Років з п’яти, тільки навчившись складати літери у слова, хлопець став завзятим читачем. Головною книгою був Шевченків «Кобзар». До школи пішов раніше від однолітків – у шестирічному віці.
У 1977 році закінчив Мелітопольський інститут механізації сільського господарства (нині – Таврійський агротехнологічний університет) на Запоріжжі. Після закінчення вузу розпочав трудовий шлях інженером у колгоспі рідного села, але подальше життя пов’язав з літературою та журналістикою, якій віддав понад чверть століття. З 1978 по 1980 рік Петро Селецький працював кореспондентом Новоархангельської районної газети «Колос». У 1980 році переїхав до Кіровограда (нині – м. Кропивницький). У 1980-1990-х роках продовжив журналістську діяльність в обласних газетах «Молодий комунар», «Кіровоградська правда», згодом – у новостворених «Вечірній газеті», «Народному слові», тижневику «БО», ТРВК «Новий день» та київському «Президентському віснику».
Петро Селецький заявив про себе в літературі у 1974 році, опублікувавши вірші у періодичних виданнях. Поезії друкувалися в журналах «Дзвін», «Київ», «Дніпро», «Україна», «Березіль», «Кур’єр Кривбасу» «Степ», «Вежа», «Малятко», альманахах, колективних виданнях «Кроки» (1985), «Вітрила» (1985), «Поезія» (1987), «Ранкові вікна» (1988), «Котигорошкове поле» (1989), «Трилисник» (разом із П. Біливодою та М. Будлянським, 1990), «Свята вода» (разом із В. Бондарем та В. Вакуличем, 1993), «Гранослов запалює зірки» (2003) та ін.
У 1994 році став лауреатом журналістської премії імені Володимира Винниченка газети «Народне слово». Петро Іванович є автором поетичних збірок «Сліди багать» (1993), «Місто без імені» (1994), «Заклання ночі» (1995), «Магічні кола днів» (2000), «Осінній звір» (2002), «Книга справджень» (2016), народознавчої книжки «Втілений час» (1990), а також художніх перекладів зі слов’янських мов, що публікувалися в періодиці та антологіях.
Рукопис поезій «Місто без імені» здобув перемогу в Міжнародному літературному конкурсі «Гранослов» (1992). Обласною літературною премією імені Євгена Маланюка за 2003 рік у номінації «Художня література» була відзначена книга поезій «Осінній звір».
Композитор та співак Андрій Фоменко створив цикл пісень на слова нашого краянина.
Поет брав активну участь у літературному житті Кіровоградщини 70-90-х рр. ХХ ст., причетний до народження і видання обласних літературно-мистецьких часописів «Степ» і «Вежа».
З 2003 року Петро Іванович жив та працював у Києві. Нині на заслуженому відпочинку, мешкає за кордоном.
Літературно-меморіальний музей І. Карпенка-Карого