За приземленням (примарсненням?) марсоходу Perseverance у лютому 2021 року наживо слідкував, напевне, увесь прогресивний світ. Цей марсохід, як і його попередників за марсіанськими програмами NASA, було створено науковцями та інженерами Лабораторії реактивного руху NASA (Jet Propulsion Laboratory, Каліфорнія, США). У Лабораторії реактивного руху у відділі управління персоналом працює наша землячка Олена Донцова, випускниця міської школи №19 та факультету економіки та менеджменту Кіровоградського національного технічного університету.
– Які ви відчували емоції, коли марсохід успішно приземлився, з чим можна порівняти емоції?
О.Д.: – Навіть не знаю, із чим порівняти. Гордість. Радість. Задоволення. Ті декілька хвилин, коли апарат знижувався в атмосфері Марсу, ти перебуваєш у надзвичайній напрузі, у надзвичайному хвилюванні. Коли ровер приземлився – ти просто стрибаєш від щастя як дитина. Так, це сталося!
Чим займається ЛРР? Ми створюємо роботів для космічних програм NASA. Ми відправляємо роботів на Марс, відстежуємо рівень води на нашій планеті, та працюємо над дослідженням життя за межами планети Земля.
Ми зробили дещо, що інші космічні центри не можуть зробити! Ти відчуваєш гордість, що працюєш на компанію, яка створює речі, за якими у прямому ефірі слідкує увесь світ. На компанію, яка змінює історію освоєння космосу. Компанію, яка рухає уперед науку.
– Попередній свій марсохід Curiosity NASA запустило в 2011 році, якраз коли ви закінчили навчання в бакалавраті КНТУ. Чому ви обрали саме спеціальність «управління персоналом»?
О.Д.: – Ще коли я навчалась у школі, я була президентом різних шкільних парламентів, й у мене завжди гарно виходило спілкуватися із людьми. У той же час, у мене був аналітичний склад розуму, і школу я закінчила із золотою медаллю. Тому я шукала професію, де можна поєднати два напрями: аналітичні здібності та роботу із людьми. Ми разом із батьками продивились, які спеціальності пропонують в університетах нашого міста, – я не хотіла їхати навчатися в інше місто, – та зупинили вибір на спеціальності «управління персоналом» КНТУ. Моя мама мала великий вплив на мій вибір, оскільки вона за спеціальністю економіст й успішний підприємець. Ми планували, що я продовжу розвиток сімейного бізнесу й спеціальність «управління персоналом» допоможе мені у цьому.
– Під час навчання в університеті проходили стажування за міжнародними програмами?
О.Д.: – Можливості такі були, але я лише один раз скористалась програмою Work and Travel USA. В 2010 році я три місяці працювала в США за цією студентською програмою. Інші стажування під час навчання я проходила в Кіровограді: на радіозаводі, на заводі ім. Таратути.
– Англійську мову самі вивчали, чи хтось підказав, що це дуже потрібна в житті навичка?
О.Д.: – В школі я вивчала англійську та німецьку, але, чесно кажучи, іноземна мова явно не була моєю сильною стороною. Work and Travel трохи допоміг із англійською, так. Але такі стажування вони не навчать вас іноземній мові, не навчають правилам, граматиці тощо. Вони можуть поліпшити розмовний рівень, для цього дуже корисно перебувати в іншомовному середовищі. Серйозно вивчати англійську я почала, коли переїхала до США. Перше, що я там зробила – пішла до мовної школи.
– Отже, як ви потрапили на роботу до Лабораторії реактивного руху NASA, ще й за своєю університетською спеціальністю?
О.Д.:– Чесно кажучи, я навіть й мріяти не могла, що колись буду працювати в NASA. Тато за першою освітою фізик, новини космосу та NASA завжди були частиною нашої родини. Ми завжди слідкували за успіхами NASA. Тому, вже знаходячись в Америці, я почала слідкувати за вакансіями NASA. Тут все відкрито. Усі вакансії публікуються відкрито, кожен може побачити вакансії в Інтернеті та подати заявку на вакансію…
Перший рік перебування в США я лише навчалась у мовній школі. Через рік я вступила до Університету Каліфорнії у Лос-Анджелесі (знаменитий UCLA) й отримала там сертифікат по бізнесу та бухгалтерії. Я легалізувала усі свої дипломи з України: диплом бакалавра Кіровоградського національного технічного університету та диплом магістра Одеського національного економічного університету. Потім я почала працювати у компанії, пов’язаній з авіаційним бізнесом. Компанія продає авіакомпаніям мультимедійний контент, який потім транслюють пасажирам під час перельотів. Ми співпрацювали із відомими світовими брендами: Disney, American Air lines, Delta Air Lines та інші. Це була моя перша робота в США, яка також була врахована при інтерв’ю в NASA.
Я слідкувала за вакансіями NASA, була сконцентрована на тому, щоб отримати роботу за своєю спеціальністю та подавалась на такі вакансії. Зрештою, вони запросили мене на інтерв’ю.
Інтерв’ю тривало біля семи годин та складалось із спілкування із різними людьми та вирішення практичних задач (кейсів). Мене тестували на предмет того, що я робитиму в різних робочих ситуаціях.
Якщо не помиляюсь, на цю посаду претендувало близько 500 пошукувачів. Але вирішили найняти мене. У нашому відділі, де працює понад 30 осіб, я – єдиний іноземець.
– Зараз ви навчаєтесь в магістратурі, яка процедура вступу до університету в США для іноземця?
О.Д.: – Так, зараз я закінчую навчання за ступеню МВА в Університеті Південної Каліфорнії (USC) – це великий приватний університет. Моя програма має назву «Магістр ділового адміністрування для лідерів», програма концентрована на фінансах та стратегії розвитку компанії. Це одна з топ-МВА програм в США.
Це буде моєю першою вищою освітою в США, до цього я користувалась своїми українськими дипломами: дипломом бакалавра КНТУ та дипломом магістра Одеського економічного університету. Ці два дипломи (перекладені) я надавала при прийому на роботу до NASA.
– На одній із наукових конференцій для студентів ЦНТУ ви розповідали, що серед ваших службових обов’язків: мотивація та навчання співробітників; питання продуктивності праці співробітників тощо. Але ж в NASA працюють дорослі, грамотні, самостійні люди. Невже вони самі не розуміють своєї мотивації? Невже їх потрібно водити за ручку на навчання?
О.Д.: – Дійсно, в NASA працюють одні із найкращих вчених та інженерів світу. Усі вони надзвичайно розумні люди, але, у той же час, вони дуже сконцентровані на проєктах, над якими працюють, інші питання для них можуть бути не настільки цікаві.
Уявіть, наприклад, ви працюєте над проєктом марсоходу. Він розрахований на тривалий проміжок часу: п’ять-сім років. Весь цей час ви повністю сконцентровані на успішності проєкту. Ваша головна мета – зробити так, щоб усе працювало та запустити ровер на Марс. В такі моменти не кожна людина думає над питанням власної кар’єри через п’ять-сім років.
Ми у відділі HR дивимось на ситуації, в яких проявляються ті чи інші здібності людини, та з часом пропонуємо людині таку роботу, яка може максимально розкрити їхні здібності, їхній потенціал.
У нашому відділі я також роблю аналіз робочої сили та порівнюю показники із середніми показниками по галузі. Якщо у нашій організації людина обіймає певну посаду п’ять-десять років, а в інших компаніях на такій самій посаді люди у середньому працюють чотири роки, виникає питання: чому наш співробітник застряг на одному місці? Чому люди звільняються?
Також я займаюсь плануванням робочої силі. Нам потрібно розуміти, скільки людей звільниться із NASA із різних причин: вихід на пенсію або переїзд до іншого міста. Завдяки плануванню ми можемо передбачити заздалегідь скільки людей ми повинні найняти на роботу або підготувати до посад існуючих працівників. Можливість для співробітників рухатись угору кар'єрним сходинками допомагає нам, працівникам HR, підвищити продуктивність усієї організації, такі працівники мають мотивацію проявляти свої здібності для того, щоб отримати підвищення.
Також наш відділ розвиває менторські програми. Крім цього, деякі вчені просуваються службовими сходинками та стають керівниками, отримують у своє підпорядкування відділи або колективи понад 20 чоловік. Одна річ, коли ти працював інженером проєкту та виконував свою роботу – для цього потрібні певні професійні якості. Інша річ – керувати відділом 20 осіб, для цього потрібні додаткові професійні якості; а для керівництва кількома відділами чисельністю понад 100 осіб – ще більше навичок та якостей. Тепер ти не просто виконуєш свою роботу, підлеглі приходять до тебе за порадами, й порадами не лише по роботі. Наш відділ допомагає співробітникам опановувати нові навички та стати лідерами світового рівня. У ЛРР ми приділяємо значну увагу розвитку персоналу і їх лідерських здібностей.
– «Відділ управління персоналом ЛРР». Важко управляти вченими зі світовим ім’ям?
О.Д.: – О, це не легко. Вони знають свою роботу краще, ніж будь-хто на планеті. У той же час, ми маємо бути впевненими, що вони отримують задоволення від роботи, від організації, де працюють, що вони мотивовані й далі працювати та розвиватись, створювати надзвичайні речі та робити надзвичайні відкриття, які здивують увесь світ. Щоб наші вчені могли дивувати світ, ми маємо створити для них найкращу робочу атмосферу.
– До речі, у фільмах, художній літературі часто використовується стереотипний образ вченого як неуважної (розсіяної) людини.
О.Д.: – Думаю, це міф. Наші вчені дуже сконцентровані на даних, на цифрах, на своїх проєктах. Вони живуть ними. Розсіяність притаманна кожній людині. Не думаю, що вчені більш неуважні, ніж звичайні люди.
– Також ви розповідали, що кожного літа в ЛРР стажуються тисячі студентів, у тому числі, з інших країн. Які вимоги до стажистів? Наскільки складно студенту з України потрапити на стажування до NASA?
О.Д.: – Не складніше, ніж студенту з іншої країни, якщо він відповідатиме вимогам. Ми наймаємо стажистів з усього світу. Всі пропозиції ви можете побачити на сайті NASA, там перелічено багато різних програм стажування.
Все публічно, але не все просто. Головна вимога – науковий проєкт, яким займається студент чи аспірант, повинен узгоджуватись із програмою, на яку відкрито набір стажистів, та повинен зацікавити науковців NASA, які працюють над цією програмою. Наприклад, програма марсоходу. Відповідно, наукові дослідження або розробки стажиста повинні мати стосунок до робототехніки, систем управління, передачі даних, програмування тощо. Все, що може принести користь проєкту.
Про досконалу англійську мову стажиста я навіть не кажу, це апріорі.
Із документів пошукувач надає лише своє резюме та мотиваційне есе, де має написати, чому запросити на стажування мають саме його, та якою буде користь NASA від його наукового проєкту.
Студентам з України, які хотіли б пройти стажування в NASA, я б порадила, перше за все, сконцентруватися на тому, що ви вивчаєте, та слідкувати за науковими роботами вчених NASA, які займаються тією ж тематикою, що й ви. Напишіть їм листа, зацікавте своєю науковою роботою. Запросіть вченого NASA на свою наукову конференцію. Вони доволі відкриті люди, якщо проект дійсно вартий уваги й пов’язаний із їхньою науковою тематикою – їх легко зацікавити. В наш час відбуваються особливо багато онлайн-конференцій, я вважаю, для студента це величезна можливість контактувати із науковим світом. Слідкуйте за науково-технічними конкурсами NASA та беріть в них участь.
– В рамках кампанії «Відправ своє ім’я на Марс» NASA пропонувала мешканцям Землі заповнити певну форму, отримати персональний квиток, а потім імена цих людей занесли на чіп пам’яті, прикріплений на марсоході Perseverance. Своїм співробітникам ЛРР пропонувала щось цікаве із точки зору запису до історії?
О.Д.: – Ми не маємо спеціальних привілеїв. Співробітники Лабораторії так само брали участь в акції, як і майже 11 мільйонів інших людей. Я також відправила своє ім’я на Марс, як усі інші…
Хоча, деякий привілей у нас є – дивитись, як створюють ровери, спілкуватися із вченими та інженерами проєкту. Тут, звичайно, співробітники ЛРР мають можливість, якої не мають інші: ти можеш піти до лабораторії проєкту подивитись, як будують ровер та сфотографуватися на фоні роверу.
– Ви дивитесь фільми, серіали про космос, про NASA? Якщо так, які картини ви вважаєте найбільш реалістичними?
О.Д.: – Я дивилась багато різних фільмів про космос, всіх й не перелічити…
Що запам’яталось у фільмі «Інтерстеллар» – там багато наукових діалогів на специфічні теми, які не всім людям зрозумілі. Але це дуже розповсюджене у нас в Лабораторії явище! На конференціях вчені так і розмовляють, використовуючи багато спеціальних технічних термінів, які стороннім слухачам не зрозумілі, адже вони дуже захоплені своїми проєктами. Досить часто вони самі себе зупиняють й пробують перейти на зрозумілу мову.
Оскільки наша Лабораторія розташована біля Голівуду, ми домовились із продюсером фільму «Приховані фігури» прийти до нас й презентувати картину наживо в NASA. Для усіх співробітників ЛРР це була подія. Фільм знято на основі реальних подій, картина дуже правдива, але вона показує те, як працювали у минулому. Давно вже все по-іншому, давно вже усі розрахунки комп’ютеризовано, проте у фільмі однозначно реалістично показані стосунки між людьми.
Я вважаю дуже сильною картину «Перша людина» про Ніла Армстронга. Там показано багато речей, які часто залишаються поза увагою людства при запусках космічних апаратів.
Фільм «Перша людина» показує: навіть якщо Ніл Армстронг став першою людиною, яка ступила на поверхню Місяця, навіть якщо він астронавт, про якого ми пам’ятаємо (а хто зараз зможе без «Гуглу» назвати прізвища ще двох астронавтів «Аполону 11»?), йому допомагала велика кількість людей, але про них ви майже нічного не знаєте. Над тим, щоб ця подія відбулась, працювало багато людей, й картина розповідає про них.
Підготував Олександр Виноградов