У нашому місті відбулися дві події в різних школах, які демонструють абсолютно протилежні позиції керівництва.
У Кущівській гімназії мають сміливість говорити відкрито про проблеми. Коли учні піддалися черговому "тренду" із соцмереж і вирішили викласти ролики з учителями. Що робить директорка? Вона не намагається зам'яти ситуацію заради репутації. Вона діє рішуче: звертається до поліції та публічно висловлює свою жорстку позицію.
Гімназія "Інтелект" створює, на мій погляд, ілюзію благополуччя і... замовчує факти булінгу. Чим це закінчується (і чи закінчується)? Колектив щиро та впевнено заявляє: "Булінгу в нас немає, у нас хороша, зразкова школа". Проте минає всього парау тижнів — і в цій самій школі учень отримує поранення ножем.
Це теж позиція — позиція страуса, який ховає голову в пісок. Але кому вона насправді йде на користь? Вчителям? Можливо, але лише на перший погляд — просто щоб не мати зайвого клопоту... поки що. Батькам? Тільки якщо вони взагалі не хочуть ні у що вникати. Але така байдужість має високу ціну: у результаті ми отримаємо інфантильних особистостей, які терпимі до насильства, не вміють поважати чужі кордони та не здатні захистити власні. Дітям? Ну, точно ні. Адже саме в школі вони мають вчитися взаємоповазі та безпеці.
Діти вчаться від дорослих, не від їх лекції, а від поведінки. Якщо дорослі замовчують насильство – діти вчаться його терпіти. Якщо дорослі борються – діти вчаться себе захищати.
Дякую Наталі Вельгун за мужність, позицію, небайдужість.