Вона запитала його: "Почім ти продаєш яйця?" Старий продавець відповів, 2'25 грн за яйце, мадам." Вона сказала йому: "Я візьму 6 яєць за 10 грн, або я піду." Старий продавець відповів: "Ви хочете взяти їх за ціною, яку ви пропонуєте. Можливо, це хороший початок, бо я не зміг продати навіть одне яйце сьогодні".
Вона взяла яйця і пішла, відчуваючи, що виграла. Вона сіла в свою шикарну машину і пішла в шикарний ресторан зі своїм другом. Там, вона і її друг, замовили все, що їм подобалося. Вони їли трохи і залишили багато їжі. Потім вона оплатила рахунок. Обід обійшовся недорого, за рахунком всього 825 грн, вона дала 1000 і залишила здачу на чай.
Ця ситуація, можливо, була б цілком нормальною для власника, але, досить неприємною для бідного продавця яєць. Суть у іншому: чому ми завжди показуємо, що у нас є сила, коли купуємо у нужденних? І чому ми даруємо тим, хто навіть не потребує нашої щедрості?
Я колись прочитав у Лі Куан Ю (прем'єр-міністр Сінгапуру):.. "мій батько купував прості товари у бідних людей за високими цінами, навіть не зважаючи на те, що вони йому не потрібні. Іноді він навіть платив за них і не брав. Я був стурбований цим і запитав його, чому він це робить? Тоді мій батько відповів з гідністю: "Це благодійність, дитино."
Коли в піцерії Ви залишаєте 50-100 грн на чай (так прийнято!)…, то пам'ятайте про це коли біля базару проходите повз бабусю з пучком петрушки або кропу. Робімо добрі діла тихо і, можливо. колись нашим дітям не буде соромно за нас...
Ігор Феденець