Напередодні новорічних свят Роза Львівна мала серйозні, що дійшли до глибокої внутрішньої неприязні, сімейно-побутові розбіжності із зятем. Оскільки Роза Львівна була жінкою вихованою і освіченою, вона не стала опускатися до кухонних розбірок, а піднесла зятю на Новий рік подарункове видання роману Достоєвського «Ідіот» у глянцевій суперобкладинці.
Зять Михайло натяк зрозумів, однак будучи вихідцем з інтелігентної професорської родини вважав нижче своєї гідності з'ясовувати з тещею стосунки, замість чого презентував Розі Львівні томик Фейхтвангера з романом «Потворна герцогиня Маргарита Маульташ».
Роза Львівна подарунок прийняла, але образу затаїла і завдала удару у відповідь, поклавши 23 лютого на письмовий стіл зятя акуратно загорнутий в ошатний папір «Скотний двір» Оруела. Після чого рано вранці восьмого березня отримала перев'язаний рожевою стрічкою екземпляр «Собачого серця» з написом «На довгу пам'ять від люблячого вас Михайла».
Теща нервово хмикнула і демонстративно підсунула вранці до сніданку зятю «Сатирикон» Петронія Арбітра. Начитаний Мишко швидко розібрався, що теща просто-напросто обізвала його козлом і, стримуючи гнів, поцікавився, чи не доводилося Розі Львівні читати гоголівських «Записок божевільного», на що теща відповідала, що ні, не доводилося, оскільки їй на відміну від деяких якось ближча адекватна література на кшталт «Доказів розуму» Джейн Остін.
Зять сперечатися не став, але привіз Розі Львівні з найближчого відрядження відразу два подарунки – «Декамерон» Боккаччо і «Мати» Горького. Зіставивши непорівнянні твори, теща збагнула, що зять зовсім втратив сором і просто-напросто опустився до нецензурної лайки. Проте вона не стала піднімати гвалт чи падпти в крісло із серцевим нападом, а холоднокровно передала через внучку Кримінальний кодекс і книжку Чуковського «Від двох до п'яти».
У день свого народження Роза Львівна прийняла від Мишка ексклюзивне видання «Вбивство в Східному експресі» Агати Крісті на мові оригіналу. На що вона безстрашно і з явною загрозою відповіла матово поблискуючим томиком Маркеса «Сто років самотності».
По-справжньому теща стривожилася лише тоді, коли перед спільною сімейною поїздкою на море вона отримала поштою гарно ілюстровану тургеневскую «Муму». Зіставивши свою вагову категорію з дуже непогано накоченим зятем, Роза Львівна жахнулася і побігла в букіністичний магазин купувати через знайому продавщицю видану аж у позаминулому столітті п'єсу Шекспіра «Багато галасу даремно». Подумавши, вона також доклала до неї хемінгуеївські «Прощавай, зброє!» і передала куплене Міші з побажаннями гарного відпочинку.
Михайло сухо подякував і відповів книгою Ремарка «На Західному фронті без змін». Роза Львівна запобігливо підкинула на подружнє ложе зятя брошурку під назвою «Розкіш людського спілкування», отримавши у відповідь на тумбочці розтріпаний томик Леніна, забезпечений заголовком «Краще менше та краще».
Роза Львівна поплакала і принизилась до того, що урочисто піднесла Міші на іменини повість Стругацьких «Важко бути богом» з автографами авторів. Заохочений Мишко пом'якшав і виписав тещі з інтернету «Повернення в чудовий новий світ» Олдоса Хакслі. Роза Львівна, зворушена, випросила для нього у подруги прижиттєве видання мопассанівського «Милого друга». Зять посміхався і цілував тещі ручку, але Роза Львівна проте зауважила за кріслом перев'язану подарунковою шнурком підшивку журналу «Крокодил» за рік, що відповідає року її народження.
Перед Новорічними святами Роза Львівна зіткнулася в під'їзді з сусідкою, навантаженої сумками з провізією.
– Щаслива ви, Розо Львівно, – сказала та, переводячи дух, – мій зять гірше гаспида, хоч я й намагаюсь йому годити, а ваш Михайлик вас прямо обожнює. Ні криків, ні скандалів. І як це у вас виходить?
– Книжки любимо читати, Маріє Семенівно,– лагідно сказала Роза Львівна, – читайте книжки, вони поганого не навчать.
І поправила під пахвою томик Чехова із закладкою на оповіданні «Невидимі світу сльози».