У центрі України звичайні люди, не археологи, випадково, просто під ногами, знайшли уламки двох кам'яних бойових сокир. Цінні артефакти доби пізнього неоліту або ранньої бронзи напевно належали представникам ямної культури (3300-2700 роки до нашої ери).
Перша знахідка – загострена половина малого метального шліфованого топірця з кременю. Інша – частина заготовки власне бойової сокири з червоного граніту; отвір для держака засвердлений лише на 10 мм. На місці також знайдені кілька уламків місцевого сірого граніту, які могли бути використані для шліфування виробів з каменю. Спеціальне археологічне обстеження місця знахідок не робилося, проте уже можна припустити, що знайдено майстерню з виготовлення кам'яних бойових сокир доби пізнього енеоліту-ранньої бронзи.
Уламки сокир були підняті 6 та 7 жовтня 2020 року в долині річки Лозуватки біля вулиці Буланівка села Гаївки за 10 км на схід від міста Кропивницького. 2 травня 1953 року у самому Кропивницькому під час викопування ями на Кущівському цвинтарі знайщли комплект з майстерні кам'яних сокир: чотири сокири, у т.ч. заготовки, шліфувальні камені та кам'яні свердла (зберігаються в обласному краєзнавчому музеї). Випадкові знахідки кам'яних бойових сокир також траплялися у Бережинці, Підгайцях та Овсяниківці. Отже, кам'яні сокири тут масово виготовлялися, були поширені й застосовувалися першими курганними культурами в Поінгуллі.
Кам'яна сокира (сокира-молот, молот, булава) була атрибутом першої курганної культури (ямної) та її наступниць (катакомбної та зрубної). Ямники – ковбої-коровопаси, перші індо-європейці, що згодом розселилися в усі частини світу, а нині індо-європейськими мовами говорить майже половина людства, у т.ч. українці. Про Україну як прабатьківщину всіх індо-європейців, зокрема, написано у праці британських вчених The Story of English, 1986.
Прототип героя із сокирою, молотом та булавою жив саме серед перших індо-європейців. Сокира Перуна, молот Тора, булава Котигорошка – ці артефакти дійшли до нас із героїчної доби перших курганних культур України.
Змисли України глибокі. Вивчаймо, воно того варте...
Василь Доценко