Учора в Україні тривала акція протесту проти призначення на посаду в.о. міністра освіти Сергія Шкарлета. Її ініціювали кілька громадських організацій – «Українські Студенти за Свободу», «Фундація Регіональних Ініціатив», «Рух Опору Капітуляції», «Відсіч». У нашому місті ця акція була малочисельною і не привернула до себе уваги.
А між тим проблема більш ніж серйозна. Ми чуємо багато негативу про цього кандидата на посаду, а зараз уже й виконувача обов’язки, якого, очевидно, шляхом підкилимної боротьби хтось зумів нав’язати Зеленському. Так чи інакше, але за цим призначенням явно стирчать чиїсь дуже довгі вуха. Але багатьом може здатися: ну, десь там щось говорять, а, можливо, цей молодий чоловік не такий уже й поганий, адже ж назвав його керівник уряду знаючим і компетентним менеджером?
Чесно кажучи, у якийсь момент я теж так подумала. Але вирішила звернутись до свого колеги, який ось уже більше 30 років працює у Чернігові, рідному місті Сергія Шкарлета, де той очолював Чернігівський національний технологічний університет, тож добре знає і його особисто, і його професійну та політичну біографію. Отож, редактор газети «Сіверщина», заслужений журналіст України Василь Чепурний:
«Що можна сказати про Шкарлета? Кар'єрист – там від батька лінія. Належить до тих, хто, як кажуть і батька рідного продасть. Був момент: його дружина уже лежала в морзі, а він помчав на зустріч із Зе... Плагіатор – у дисертації познаходили величезні шматки чужих текстів. Антиукраїнець – мало того, що був членом Партії регіонів, він ліквідував в університеті кафедру українознавства, вимагав від студентів зняти державний прапор. Загребущий – причетний до знищення історичних будівель у Чернігові, щоб побудувати на продаж висотки... Високий і симпатичний та ще й молодий – досить?»
Як, на вашу думку, шановні друзі, досить для того, щоб стати міністром освіти в Україні?
Світлана Орел