Є у росіян гарне прислів’я: «На всякого мудреца довольно простоты». Навіть п’єса на цю тему написана. Мабуть, її не дивився голова політради партії фракції ОПЗЖ Віктор Медведчук. Інакше б не думав, що він найрозумніший. Хитру інтригу затіяв Віктор Михайлович: посадити на розтяжку українського президента, а відтак і послабити конкурентів на місцевих виборах за допомогою covid-19.
Подався до Білокам’яної і попросив президента країни-агресора про постачання російської вакцини проти коронавірусу в Україну. На що Путін охоче погодився. І в Києві на це відразу ж прокукурікав один із найактивніших народних депутатів від «Слуги народу», той що звинуватив двох волонтерок у замаху на главу держави, підтримав ідею подачі води в окупований Крим і ще й досі очолює один із підрозділів медведчуківського «Українського вибору»: «Якщо російська вакцина покаже свою ефективність, будуть рекомендації відповідні, ми будемо зобов'язані закуповувати». Звернули увагу на головне – «будемо зобов’язані»?
Суть маневру полягала в тому, що коли президент відмовиться від оборудки і парламент не захоче її обговорювати, «життєлюби з ОПЗЖ» піднімуть хай, ніби президент не турбується про здоров’я людей. Якщо ж погодиться, буде достатньо приводів, щоб говорити про те, що президенту байдуже, чим лікують українців. Куди не кинь… У шахістів це називається цугцванг.
Але життя складніше за шахи. Президент розрубав можливу розтяжку одним махом, давши зрозуміти, що в Україні російської вакцини не буде: «Євросоюз підтвердив, що допоможе Україні отримати справжню вакцину, коли вона з’явиться й не викликатиме сумнівів у вчених. Тому не раджу дуже вірити у передвиборні «ініціативи» окремих циніків, які вже вакцинувалися неперевіреними засобами». Себто Медведчуку.
Я вперше щиро порадів за Зеленського, оскільки до нього, зокрема у питанні незрозумілої політики у стосунках з Москвою та потуранні п’ятій колоні Кремля є чимало претензій. І це викликає багато тривог. Удруге так само щиро порадію, коли він насмілиться ізолювати Медведчука від української політики. Назавжди.
Броніслав Куманський