Останні дні осені – час підсумувати з якими запасами входимо в зиму. Тим більше, що минулорічне безсніжжя і засуха додавали тривоги: вологи катастрофічно не вистачало, маленькі річки пересохли зовсім. Але дані "Урожай Онлайн 2020" свідчать, що маємо не такий вже й поганий врожай: станом на 26 листопада українські сільгоспвиробники зібрали основних культур на рівні 80,3 мільйонів тон з площі 23,7 мільйона га.
Найбільше основних сільськогосподарських культур зібрали аграрії таких областей: Полтавської — 6,3 млн т; Харківської — 6,2 млн т; Вінницької — 5,6 млн т; Чернігівської — 5,4 млн т; Сумської — 5,3 млн т.
Пшениці зібрано трохи більше 25 млн. т, це майже на три мільйони менше, ніж минулого року, ячменю теж менше трохи більше ніж на мільйон тон, найбільше втратила цього року кукукрудза – більше восьми млн. т. Це й не дивно – як без води налитися зерну? Півтора мільйонів тон ми недобрали порівняно з минулим роком соняшника і десь пів мільйона рапсу.
Наша Кіровоградщина восьма в Україні за кількістю зібраної пшениці – майже мільойн 200 тисяч тон, але на Харківщині зібрали більш як удвічі більше. В Україні ми сьомі за кількістю зібраного ячменю – більше пів млн.т, сусіди Миколаївщини мають майже удвічі більше. Кукурудза дала нам десяте місце – трохи більше мільйона тон. Полтавці зібрали у три з половиною рази більше. Зате соняшник забезпечив нам друге місце, маємо його мільйон 125 тисяч тон. Випередила нас тут тільки Харківщина. Але це більш за все тому, що сіємо ми цієї сонячної культури багато. За даними обласного департаменту агропромислового розвитку соняшником на Кіровоградщині засіяли 35 відсотків площ. Отож, маємо доволі смачної олії, але ця гарна рослина дуже виснажує землю.
До речі, одним з основних чинників збільшення врожаїв в Україні експерти називають дотримання сівозмін на полях. Ще треба було б замінити стару витратну техніку сучасною і вносити необхідну кількість добрив. За цих умов ми могли б збирати удвічі більше зернових.
Але ми й так лише 20% зернових і зернобобових використовуємо на власні потреби. Усе решта спрямовується на продаж і експорт. Тож, чи треба нам високі врожаї? Адже ми просто експортуємо зерно. Можливо, зменшення врожайності нарешті змусить нас зайнятися глибокою переробкою і продавати продукцію із набагато більшою доданою вартістю? Світовий досвід підказує – інші країни багатіли тільки таким чином.
Світлана Орел