Атомна енергетика, розпочавши свій розвиток у другій половині минулого століття, досі не реалізувала свої можливості на повну потужність.
Аналітик Богдан Мірошніченко пише: «Спочатку її розвиток спіткнувся об трагедію на атомній електростанції (АЕС) Three Mile Island у 1979 році, через яку США на 33 роки припинили будівництво нових реакторів. Через сім років сталась аварія на Чорнобильській АЕС, яка налякала весь світ. Добила крихку репутацію атомних електростанцій аварія на "Фукусіма-1" у 2011 році. І хоча людських жертв там майже не було, вона подарувала "зеленим" політикам аргументи для масового переходу на альтернативні джерела електроенергії. …Лише велика війна в Україні, і спровоковане діями росіян подорожчання нафти та газу змусили світ повернутись до "мирного атому". У наступні 17 років World Nuclear Association (WNA) очікує зростання виробництва ядерної енергії на 75%».
Останніми десятиліттями світ взяв курс на відновлювальну енергетику. Це перспективно і екологічно безпечно (хоча утилізація сонячних панелей, які виробили свій ресурс, уже стає проблемою), але таких потужностей не достатньо і вона досі ще сезонна: технології зберігання та розподілу цієї енергії не відпрацьовані.
Отож, в умовах, коли росія поламала всі попередні схеми використання невідновлюваних ресурсів, зокрема газу, світ повертається до атомної енергетики. І з чим він зустрівся? З дефіцитом урану. Так, нам, мешканцям Кіровоградщини, де уранові шахти ледь дихають, кваліфіковані шахтарі та інженерні кадри вимиваються чи виїздять, дивно це чути. Але у 2022 році шахти покрили лише 74% потреби АЕС. Решта припадає на вторинні джерела сировини: повторно перероблений збіднений уран, комерційні запаси та високозбагачений уран з ядерних арсеналів. Лише за рік вартість урану на спотовому ринку зросла майже на 40% – до 73 дол за фунт (0,45 кг). І це лише початок.
Очевидно, керівникам області варто не лише апелювати до урядових структур (http://chas-time.com.ua/ekonomika/postaviti-yadernu-galuz-na-mezhu-likvidatsi-te-same-shcho-pozbaviti-pidtriki-zsu.html), хоча й це важливо, а терміново шукати потужного інвестора, який би в короткий строк реанімував усі три шахти, бо ресурсу там достатньо. http://chas-time.com.ua/ekonomika/shakhtu-i-kombinat-pustili-po-kolu-vid-odnogo-obitsyalnika-do-inshogo-chi-dopomozhe-kanada.html
Чи має таку потугу канадська фірма, яка нещодавно зацікавилась Новокостянтинівським урановим родовищем? Схоже, має. Cameco — канадська гірничорудна компанія, один з найбільших виробників урану в світі. Створена у 1988 році об’єдинанням двох державних підприємств – Eldorado Nuclear і Saskatchewan Mining Development, приватизована в 1991 році. Але ця компанія, очевидно, буде зацікавлена, щоб використовувати наші шахти насамперед, як сировинну базу, що апріорі зменшує наш прибуток.
Варто було б повернутися до ідеї будівництва заводу з виробництва, ядерного палива для реакторів ВВЕР-1000, перші кілочки зведення якого були забиті неподалік Смоліного у часи керівництва областю Сергія Ларіна. http://chas-time.com.ua/ekonomika/yadernij-zavod-zbiralis-buduvati-z-rosiyanami-potim-z-kitajtsyami-a-teper.html
Тоді проєкт мав реалізовуватись спільно з росією і був, очевидно, однією з ланок ланцюга, який мав прив’язати нас до москви найтугіше. Добре, що тоді нічого з того не вийшло. Але сама ідея спорудження такого заводу дуже приваблива. Ясна річ, необхідні великі, дуже великі гроші. Але тут нам би міг допомогти західний інвестор. Адже видобуток, збагачення і виробництво відбувалися б фактично поряд, що до неможливості зменшувало б логістичний ланцюжок і здешевлювало кінцеву продукцію.
Крім того, наш завод «Радій» розробив інформаціно-управляючі платформи, які пройшла усі необхідні випробування і відповідають вимогам міжнародних стандартів, норм і рекомендацій для систем підтримки безпеки ядерних об’єктів. Більше того, радіївські системи безпеки АЕС на основі програмуючих логічних інтегральних мікросхем – найнадійніші універсальні і безвідмовні з усіх існуючих у світі систем управління ядерними енргоблоками. Наші системи безпеки не тільки монтуються швидше, а й швидше працюють: не залежно від кількості активізованих алгоритмів, вони обробляються паралельно, а не послідовно. Це особливо важливо, коли змінюються більшість або всі параметри установки і одночасно реалізуються всі функції роботи системи. Наприклад, перехідний режим роботи реактора, зниження потужності, врешті, аварійний режим. При цьому просто і швидко можна внести зміни у діючі алгоритми.
Отож, нам слід не прогавити свій шанс зайняти вигідне місце на світовому ринку. Не сировинного придатку, а технологічного хабу.
Світлана Орел