Розпочинається провідний тиждень. Як і Великдень, його слід провести вдома. На могилки рідних підемо уже на трійцю, якщо відпусте планету і країну клятий коронавірус. Та, ясна річ, рідних своїх і дорогих друзів, які уже у потойбічному світі, згадуватимемо у ці дні по-особливому. Їхні душі з нами, чи де? Як взагалі влаштований той, невидимий для нас світ?
Кандидат фізико-математичних наук з Харкова Іван Христенко, міркуючи над власною концепцією будови Всесвіту, запропонував варіант космологічного осмислення реальності, який дозволяє змінити усталений підхід до вивчення навколишнього світу. Ознайомитися з думками науковця варто хоча б тому, що, вивчаючи Всесвіт, ми глибше пізнаємо самих себе, адже все суще в ньому має однакову природу.
Усе пов’язане з усім
Взявши за основу відомі трактування Спінози і біблійний вислів «Господь всюдисущий», Бога можна визначити як всеохоплююче духовне поле нашого Всесвіту. Не випадково у християн однією з його іпостасей вважається Дух Святий, а древні греки стверджували, що весь навколишній простір повниться невидимою субстанцією, яку вони назвали ефіром.
Із аналізу багатьох інших даних, що порушують цю тему, можна дійти такого висновку: Всесвіт складається із двох основ — матеріальної і духовної. Першу з них (йдеться про речовину та фізичні поля) людство вже певною мірою вивчило і навіть використовує у власних цілях. А ось про духовне відомо ще дуже мало.
Водночас обидві складові тісно пов’язані між собою, перебувають у постійній взаємодії і не можуть існувати одна без одної. Тобто дія духовного поля розповсюджується на відстань гравітаційних полів об’єктів матеріального світу і у першу чергу небесних тіл. Кожне концентроване духовне поле (існують і неконцентровані) має центр, який можна назвати монадою. Загалом, кожен предмет на нашій планеті, кожен атом і навіть елементарна частинка мають свої духовні поля, сукупність яких і є духовним полем Землі. Останнє, у свою чергу, створює гравітаційне поле, сила якого пропорційна масі тіла, з яким те пов’язане. Енергія цих полів внаслідок руху небесних тіл у кожній точці простору постійно змінюється.
Водночас духовне поле Місяця є невід’ємною складовою духовного поля Землі, яке пов’язане з духовним полем Сонця, а те, у свою чергу, є невід’ємною частиною духовного поля нашої галактики і так до нескінченності.Тобто обидва начала (духовне і матеріальне) разом утворюють єдиний у просторі й часі живий організм, який ми називаємо Всесвітом. Останній, за висловом Кузанського, є сферою, центр якої всюди, а кола немає.
Основними параметрами духовного поля є енергія та інформація, швидкість передачі якої значно перевищує швидкість світла у вакуумі. Живі організми (і не тільки) не можуть існувати без цієї складової. Коли утворюється сперматозоїд (у людини чи тварини) або пилок у рослин, то ці нові тіла спочатку пов’язані з чоловічими органами, але вже при відокремленні їхнє духовне поле зазнає якісних змін. Тобто у них утворюється власна душа, хоча загальна кількість духовного поля й далі залишається пропорційною масі нових тіл. Подальші стадії розвитку у всіх організмів різні, проте коли цей процес повністю завершується, духовна енергія переживає ще один етап трансформації. Саме вона забезпечує життєдіяльність усього живого у Всесвіті. Аби її утримати при собі, в організмі повинен відбуватися постійний рух речовин. Його першопричину якраз і викликає душа, що, за висловом Декарта, є часточкою Бога.
Чому душа тікає у п’ятки?
Згадана вище речовина має різну форму. У людини і кровних тварин — це кров, у безкровних — міжклітинна рідина, у рослин — цитоплазма. Кровні від решти організмів відрізняються не лише більшою питомою величиною духовного поля, а й тим, що воно має у них центр у вигляді монади, яка розташована у точці найбільшого руху крові. Тобто в серці. Відомі вислови «У мене всередині все похолонуло» та «Душа пішла у п’ятки» виникли не безпідставно. Під час стресу або в момент переляку серце людини на якусь мить сповільнює роботу і монада переміщується до грудної або черевної артерії, де кров’яний рух ще досить інтенсивний. Рослини і безкровні тварини монади не мають, тому їхнє духовне поле розподілене по всьому організму, кожна частка якого самостійно реагує на різні подразнення.
Душа — це перш за все інформація, яка хоч і не матеріальна за своєю природою, проте в організмі супроводжується матеріально. Усьому живому надається не тільки духовна енергія, а й первинний запас запрограмованої інформації. За своїм обсягом він мінімальний, але при цьому достатній для виживання й проявляється у формі основних інстинктів. Саме тому немовлята і маленькі ссавці одразу починають шукати материнське молоко, зозуля викидає з гнізда інших пташенят, мальки, народжені у верхів’ї річки, пливуть до моря і навіть інкубаторське курча починає гребтися, хоча не обділене їжею.
У подальшому енергія духовного поля збільшується пропорційно масі без додаткової інформації, оскільки Бог, як помітив ще Епікур, у внутрішнє життя живих організмів, за дуже рідкісним винятком, не втручається. Але водночас у духовного поля є можливість завдяки отриманим знанням та досвіду самостійно накопичувати нову інформацію. Прийнято вважати, що вона міститься у центральній нервовій системі, але це не так.
Мозок є лише перетворювачем і передавачем подібно до пульту управління, без якого не може працювати жоден агрегат. Сама ж інформація перебуває не у фізичному, а у духовному полі живого організму. Звільнившись від тіла у момент його смерті, цей згусток енергії розсіюється і стає невід’ємною частиною духовного поля Землі. У часі за людськими мірками даний процес може тривати десятки, сотні або й тисячі років. Власне, це і є рай для душі. Не дарма кажуть, що він — на небесах, тобто на зовнішньому шарі атмосфери Землі, який Вернадський назвав біосферою.
Накопичена нами інформація сама по собі нікуди не зникає. У тому числі й та, яку можна назвати негативною та яку Космічний Розум не сприймає в принципі. Куди ж у такому разі вона дівається? Переходить душам нащадків, бо структура їхніх духовних полів найсприятливіша для цього. Тому й виходить, що за лихо, яке скоїла людина, відповідають її діти, внуки, а то й правнуки. Саме так діє закон карми.
Природа нескінченності
Кожен об’єкт матеріального світу має свої розміри та певну кількість речовини, яку прийнято вважати масою тіла. А якою є природа невидимої матерії? Для прикладу давайте розмістимо ці величини на числовій осі, взявши за основу масу тіла, що дорівнює одному кілограму. Справа будемо відкладати числа мас тіл, що більші за цей показник, доки не дійдемо до маси Землі, потім Сонця, далі Галактики, Метагалактики і так до нескінченності, оскільки саме таким є Всесвіт. А з іншого боку відкладатимемо числа мас тіл, які менші одного кілограма.
Відповідно, неминуче дійдемо до маси макової зернини, потім пилинки, далі атома, протона, електрона, тобто до мас елементарних частинок. Останні складаються з кварків (сучасні прилади поки що не можуть їх виявити), а ті, у свою чергу, зi ще менших частинок і т. д. Зрештою, у логарифмічних координатах уся числова вісь розтягнеться від плюс безкiнечності до мінус безкiнечності.
Можна сказати і так: неподільних частинок, з яких би складався Всесвіт, у природі не існує в принципі. Прийнято вважати, що нулю дорівнює маса фотона, але це теж неправильно. Якби це було так, то швидкість світла була б безкінечною. Формула Ейнштейна, у якій показано, що загальна енергія (точніше, потенційно можлива) тіла дорівнює добутку маси цього тіла на квадрат швидкості світла, правильна лише для тіл, маси яких більші за масу фотона. Релятивістська механіка також придатна лише для тіл із більшою масою, а частинки, які менші за масу фотона, можуть рухатися зі швидкістю більшою, ніж швидкість світла у вакуумі.
З цього випливає наступний висновок. З усієї глобальної багатогранності розмірів і мас матеріальних тіл людство вивчило тільки невеликий діапазон, але й у ньому тіла підпорядковуються різним фізичним законам. Водночас у інших діапазонах діють зовсім інші закони, які людству доведеться вивчати у майбутньому. Причому таємниць наразі незрівнянно більше, аніж розгадок. Скажімо, аби пояснити невідоме, була висунута гіпотеза про існування так званої «темної матерії».
Науковці навіть підрахували її кількісне співвідношення з «білою матерією», але що це таке, ніхто не знає. Найбільшою ж помилкою фізиків-теоретиків та астрофізиків є те, що вони розглядають лише одну субстанцію і повністю ігнорують духовне поле, від якого залежить величезна кількість фізичних законів і у першу чергу гравітація. Підпорядковуються законам і всі небесні тіла, що також є живими організмами. У них теж є своя «кровоносна система» у вигляді мантії, рух якої забезпечує, знову ж таки, духовне поле цих тіл. Останні, як і будь-який інший живий організм, народжуються, функціонують і помирають.
Уже мертві, залишившись без власної «душі», вони тривалий час обертаються навколо великих тіл, а потім або зіштовхуються між собою й розлітаються на шматки, або поглинаються великими тілами. Тобто фактично речовина будь-якого тіла (і небесного, і біологічного) нікуди не зникає, а у різній формі слугує середовищем для розвитку інших тіл. Водночас духовне поле покидає мертве тіло, що є окремим об’єктом, а атоми, з яких складаються ці тіла, у свою чергу, мають свої духовні поля.
Отже, у Всесвіті все має однакову форму. Тобто будови атома і сонячної системи певною мірою подібні, а будова галактики схожа на будову ядра атома, хоча всі ці об’єкти і розташовані в різних діапазонах числової осі та підпорядковуються різним фізичним закономірностям. У цьому унікальному взаємозв’язку якраз і криється геніальний задум Творця.
Підготувала Лариса Саліманович