25 листопада минає 210 років від дня народження видатного вченого, геніального хірурга, анатома, творця воєнно-польової хірургії, засновника Товариства Червоного Хреста в Україні, педагога і громадського діяча Миколи Івановича Пирогова. У передмісті Вінниці Вишнях, де впродовж останніх двадцяти років (1861-1881) М. Пирогов жив і працював, тепер розташований Національний музей-садиба уславленого лікаря.
У радянські часи з ідеологічних міркувань про існування музею майже не писали у пресі, до нього не прокладали туристських шляхів. Хоча його експонати – джерело пізнання історії життя незвичайних людей і подій, що стали гордістю України. До цієї історії причетний і наш край. На території медичного стаціонару №1 Центральної міської лікарні м. Кропивницького (фортечні вали), встановлено пам’ятник-погруддя видатному ученому. Його копію зберігає і музей Вінниці. Там є будинок, у якому жив М.І Пирогов і де розміщена експозиція про його життя і діяльність; музей-аптека з інтер'єрами приймальні та операційної М. Пирогова у Вишнях; храм-некрополь, де покоїться набальзамоване тіло ученого; меморіальний парк, у якому збереглися дерева, посаджені М.Пироговим.
Музей належить до найважливіших об'єктів культурної спадщини України і посідає особливе місце у внутрішньому та міжнародному туризмі. Відкритий 9 вересня 1947 року у колишній садибі М. Пирогова Вишня, яку він придбав, працюючи на посаді попечителя Київського навчального округу. У садибі Микола Іванович відкрив лікарню, де робив складні на той час хірургічні операції, які мали позитивні результати. Причому, медична допомога людям надавалася безплатно.
У 1862-1866 роках він керував підготовкою молодих вчених у професорському інституті в Німеччині, робив безліч операцій. Одним з пацієнтів хірурга у той час став національний герой Італії Джузеппе Гарібальді. Тяжко пораненого у ногу ватажка повстанців два місяці лікували знамениті італійські, англійські та французькі лікарі. Але так і не змогли визначити – застрягла куля у тілі героя, чи ні? Відкладення операції загрожувало Гарібальді ампутацією ноги. Микола Пирогов без викликів і запрошень самостійно прибув до хворого і видалив з його ноги смертельний шматок металу… 1870 року, як представник Товариства Червоного Хреста, Микола Іванович виїздив на франко-прусську війну, а в 1877 – на російсько-турецьку.
Перші відвідини нашого міста доктор Пирогов здійснив ще до поселення у Вишнях. Про цей та інші візити хірурга Пирогова ми з лікарем Кіровоградської обласної лікарні Анатолієм Маковозом (одним з учасників створення музею медицини у обласній лікарні) свого часу писали у радянському московському журналі «Советское здравоохранние», використовуючи архівні документи (примірник журналу, мабуть, зберігся у музеї лікарні). Прямуючи на місце воєнних дій під час Кримської війни 1853-1856 років, Микола Іванович зупинявся у нашому місті, оглядав приміщення шпиталю, заснованого у фортеці ще 1777 року, і перетвореному пізніше на медико-хірургічну школу. Поблизу, на вулиці Солдатській, також був обладнаний великий шпиталь. Передбачалося можливе транспортування сюди, у глибокий тил, поранених, організацію належного догляду за ними та лікування. Протягом кількох днів учений надавав медичну допомогу населенню, оперував, консультував медперсонал шпиталю та лікарні. На зворотному шляху із Севастополя у Петербург Пирогов знову зупинявся у нашому місті. Про названі відвідини Пироговим міста на Інгулі якраз і йдеться у публікаціях медичного журналу та місцевій пресі.
Надзвичайно важливою для з’ясування перебування М. Пирогова у нашому місті є інформація у газеті «Елисаветградский вестник» від 19 березня 1880 року. «У ніч з 16 на 17 березня, – повідомляється у ній, – до міста прибув М. І. Пирогов, запрошений сюди до хворого. Микола Іванович перебував тут усього кілька годин і післяобіднім поїздом відбув назад у свій маєток у Вінницькому повіті». Коротка інформація містить багато таємниць. Хто цей хворий, до якого поїздом, на кілька годин за сотні кілометрів приїздив сам уже дуже хворий і далеко немолодий лікар? Це, мабуть, не просто знайомий. Можливо, мова йде про генерал-ад'ютанта, учасника багатьох війн, у тім числі Кримської, почесного громадянина Єлисаветграда графа Дмитра Остен-Сакена? Лікар і генерал були давно знайомі, поважали один одного. Можливо, Остен-Сакен попросив Пирогова оглянути його і призначити лікування. Іншої особи, до якої б слабий Пирогов мав на пів дня їхати так далеко, тут вочевидь не було.
…Непроста поїздка до Єлисаветграда болісно відбилася на ослабленому організмі хворого Пирогова. Минуло усього трохи більше пів року, як здоров’я невтомного лікаря і педагога різко погіршилося. 25 листопада (5 грудня н.с.) 1881 року серце трудівника-медика і просвітителя зупинилося. Дружина Миколи Івановича повідомила про трагедію у Петербург одному з кращих учнів Пирогова, згодом відомому лікарю і анатому, лейб-медику імператора Олександра ІІ, генералу-полковнику Давидові Виводцеву (уродженець молдавського міста Бєльци. роки життя 1830-1896). На четвертий день фахівець прибув до Вишні. У присутності двох лікарів, священика і двох фельдшерів він забальзамував тіло М. Пирогова. Операція тривала близько чотирьох годин, для неї використовували рослини, вирощені у саду Пирогова. Ефект бальзамування був неперевершеним: за свідченням професора Олександра Шкляревського – теж учня Пирогова, померлий нагадував людину уві сні. (Зізнаюся – таким він здався і мені, хоча минуло понад століття від дня бальзамування). 24 січня 1882 року саркофаг з тілом забальзамованого перенесли до родинної усипальниці, над якою 1885 року побудовали каплиця і освятили на честь святого Миколи Чудотворця…
Унікальність Пироговського склепу ще й у тому, що його за всі часи існування ніколи нікуди не вивозили, хоча над ним відгуркотіло дві світові та громадянська війни, кілька революцій, у Вінниці базувалися штаби білих і червоних, розгулювали отамани, у часи Другої світової війни перебувала ставка Гітлера. І ніхто не посмів підняти руку на забальзамоване тіло великого вченого. До речі, секрет бальзамування Д. Виводцев не передав нікому, його не розкрито й досі.
Певне, ця обставина дуже розізлила учасників бальзамування тіла Леніна. У часи СРСР існувала неоголошена інструкція щодо висвітлення у пресі матеріалів про своєрідний мавзолей Пирогова. Коли я після відвідин його написав те, що бачив, на сторінки газети багато чого не дійшло. Зокрема, деякі порівняння місця поховання Леніна у Москві і Пирогова під Вінницею. Довелося у різні часи побувати в обох гробницях. Офіційно повідомлялося – саркофаг Леніна у роки Другої світової війни з Москви евакуювали, про Пирогова ніхто й не згадав. Мавзолей Леніна обслуговує науково-дослідний інститут з професіоналами-медиками, вони уважно стежать за станом саркофага і його вмісту. При вході у мавзолей постійно – удень і вночі, холод і спеку – стоять у позі струнко військові охоронці. Відвідувачі, довгі колони яких негласно формують спеціальні органи, заходять у мавзолей Леніна під пильним поглядом міліціонерів, вони за найменшою підозрою можуть перевірити ваші кишені. Огляд мумії «вождя» триває усього кілька секунд, бо рух відвідувачів біля саркофагу не зупиняється.
Біля каплиці Пирогова усе набагато простіше: нашу групу екскурсантів зустріла жвава дівчина – працівниця музею, відімкнула масивний замок, розчинила двері і ми зайшли. Обходили саркофаг з усіх боків, розглядали-видивлялися. Я звернув увагу на чималі тріщини у склі кришки. Одержав відповідь: у кінці 1920 років у склепі побували грабіжники. Вони пошкодили кришку саркофага, викрали шпагу Пирогова, подаровану йому монархом Австро-Угорщини Францом Йосифом, та натільний хрест. Напередодні окупації міста гітлерівцями у 1941-му, саркофаг працівники музею закопали у землю, при цьому дещо пошкодили. Таким я бачив останнє пристанище великого лікаря незадовго до розвалу СРСР. Можливо, останнім часом там дещо змінилося, адже склеп став Національним музеєм. Що стосується саркофага – навряд чи багато.
…Наостанок ще один штрих стосовно пам’яті Миколи Пирогова. Як відомо, він народився у Москві, де на той час жив Єфрем Мухін, відомий в історії медицини науковець, хірург, анатом, фізіолог, гігієніст, один з основоположників фізіологічного напрямку у вітчизняній медицині. Навчався у Єлисаветградській медико-хірургічній школі, після закінчення з відзнакою якої його направили у Москву. Єфрем Йосипович був репетитором юного Миколи Пирогова, його наставником. «Надивившись на лікаря Мухіна, вирішив піти у медицину», – запише у щоденнику Микола Пирогов. Цим сказано багато…У наші дні на батьківщині Є. Мухіна, у селищі Заріжному Харківської області, фахівцеві встановлено пам’ятник. У Кропивницькому працює медичний коледж ім. Є.Й. Мухіна. Хочеться вірити, що у справжню історію Кропивницького, впишуть і пізнавальні сторінки про видатних медиків, якими має пишатися вся Україна.
Юрій Матівос
Світлини: національний музей-садиба М. Пирогова у маєтку «Вишня» (Вінниця); храм-некролог; саркофаг з тілом М. Пирогова; Д. І. Виводцев; бюст Є. Мухіна на Харківщині; бюст М. Пирогова у Кропивницькому; медичний коледж ім. Є.Мухіна