Село Цвітна має шанс стати кращим в Україні. Нині воно лідирує. Встигніть проголосувати – https://madeinukraine.org/project/vote-village?fbclid=IwAR2OvnkUmOwSpWgqsh_FDJncq6AE1OhUcrr6ooQT6QVcjv8-GYTL6C4B1eo
З оповідей знавців історії краю відомо, що у Кам'янці власниками земель був рід Раєвських-Давидових. Раєвські – поляки, які служили Росії, Катерині ІІ та її чоловікові Григорію Потьомкіну, який обміняв у Любомирських великий шмат землі на Стародубський ключ у Білорусі. Цей шматок охоплював територію від Красносілля до Торговиці по краю Дикого поля і до Канева, Корсуня, Моринців, Кирилівки, Козацького, Матусова, Орлівця. Мліїва. Він роздав його своїм родичам, дітям сестер. Родинне гніздо Раєвських Бовтишку та Розумівку до Кам'янки, Суньок, – вони роздарували цю землю дітям. Польським підданим було дозволено мати при собі 30 сімей з Польщі і частину єврейських сімей, які займалися торгівлею.
***
У кінці 18 століття Красносілля було великим прикордонним центром на Чорному шляху і належало польському пану Любомирському. Це був великий шмат землі до Канева та Моринців, Кирилівки, Козацького, Новомиргорода, Матусіва,Сміли, Городища, Мліїва, Мошни, Межиріч та багато інших сіл і містечок.
Григорій Потьомкін – фаворит Катерини ІІ скористався владою і примусив продати цей Смілянський ключ, і віддати Стародубський ключ у Білорусі Любомирському, якому належало і Рівне. Поряд з Красносіллям є село Гутниця, там є дуже білий пісок і Потьомкін почав будувати там гутний (скляний) завод.
Потьомкін не мав офіційних дітей, але у його рідної сестри Марфи було п’ятеро дітей від Енгельгардта, який землі не мав. Частину земель подарував своїм сестрам. Новомиргород, Шпола, Матусів подарував племіннику Миколі Висоцькому, який її розпродав. Смілу з околицями майже до Красносілля віддав Самойлову та його дружині у знак вдячності за те, що булисвідками на неофіційному весіллі Катерини ІІ і Григорія Потьомкіна... Катерина ІІ народила від Потьомкіна дочку Єлізавету Тьомкіну, яку віддали заміж за секунд-майора грека Калагеоргі і збудували для неї південну столицю. Бо Катерина ІІ мала політику захвату земель будь-яким способом. Війною, або любов'ю, головне, щоб ця земля належала її імперії.
Цей час земля вище Красносілля належала іншому польському магнату Яблуновському. Безкінечні набіги татар на Чигирин і на його землі кілька разів стирали поселення навколо Чигирина дочиста. Коли власником Черкас був Вишевецький, Чигирин і його околиці належали польському королю Сігізмунду ІІІ і він підписав указ про відновлення Чигринської фортеці, яку весь час руйнували.
Тоді виникло питання про створення системи укріплень на кордонах Чигиринської землі. Так виникли фортове укріплення і форпост поряд з Красносіллям Рексено. Це був митний пост наЧорному шляху. Бо кордон між землями Любомирського і Яблуновського проходив по нинішній трасі Кропивницький-Знам'янка, Олександрівка на Київ. Чорний щлях був головною торговою дорогою між півднем і Києвом, і нині він має маркування Н-01. Литвинівка і Рексино були головними митницями, які заробляли кошти за чумацькі перевезення для чигиринських панів, що давало можливість розвитку.
Цвітна – це реальне місце, куди звозили кошти та товари з митниць. Далі на Чигирин було два шляхи: перший через Ружечеве, а другий через Вищі Верещаки до Любомирки і Чигирина. У Любомирці була поштова станція. Фортеця Цвітянська служила для відпочинку воїнів митниць та лікування, там жили судді та ін. На форпостах Литвинівка та Рексено воїни розташовувались у примітивних будинках-мазанках і працювали там по одному місяцю. Їхні сім'ї жили у Цвітній під захистом воїнів фортеці, хай навітьземляної. Ці люди займалися різними народними промислами: гончарством, виготовляли вироби з дерева (великий Мотроненський ліс був поряд), ткали, вишивали. Усі ці товари купували чумаки і вивозили на південь чи північ...
У самій Цвітній діяло 30 млинів, лісопилки, кузні, гончарні, горни, столярки.
***
Біля Рексиної (Форпоста) жили польські митники Речі Посполитої. Це є у записах Леонтія Похилевича та відомо з розповідей знайомих з цієї частини цвітянської землі, які не признавали влади Красносілля (Княжої).
Бо у пам'яті людей власниками землі був Любомирський, Потьомкін, Самойлов, які мали погану славу. Цвітна –територія близька та рідна. У Цвітній жили їхні родини, охоронці рексянських кордонів, де вони працювали один місяць (стояли на посту у караулі), а наступного місяця приходили інші цвітняни знову на місяць і верталися додому. Цвітній належала частина Чорного шляху, який проходив через територію Соснівки і там була польська митниця. У Цвітній стояли митна комора, банк і найголовніше – там жили родини митників.
Цвітну знищили за часів Радянської влади. Вибили гончарів, вислали у заслання, розкуркулили, репресували. Потім німці вистріляли євреїв, на плечах яких трималася торгівля, доставка товарів, виробництво та пошиття одягу, ковальство, гончарство, вироби з дерева – це великий обсяг товарів. Розвиток торгівлі стимулював розвиток ремесел –ткацтва, вишивки, переробки та похідні від вишивки і ткацтва, –конопліснування ниток, виготовлення інструментів.
***
Державним селом Цвітна була періодично. За часів Польщі при Яблуновських належала короні Польщі, але лише частина, де стояла фортеця. Кутки села, це поселення навколо фортеці. Село Хмарівка, наприклад, на початок навчання наших батьків у школі, було селом окремим від Цвітної. Жило село Цвітна зі своїм сільським укладом, діяла фортеця Цвітна, – де розміщувались всі урядові установи, і за Польщі, і за Росії.
А кутків у селі багато. Починаючи з півдня, – Бондарівка, Куксівка, Дядюрівка, Олійниківка, де жили наші рідні, направо до артілі Комарівка. За артіллю недалеко була Калоня – колонія євреїв, утворена у середині 19 століття. В бік Ружичевого – Гончарівка, Карбалівка від поселення (іранців, турків) з міста Карбала, які служили у козацьких військах та охороні митниць, що діяли за Литви та Польщі.
За Росії територія російських земель сягала до Чорного моря. Митниць не було в районі Цвітної за Росії. На північ у бік Вищих Верещак є куток Готівка. Це раннє поселення при початку будівництва фортеці. За Польщі фортеці будували німецькі спеціалісти, бо кращих будівельників у Польщі не було. Далі – Цвітянські хутори, які є понині, але там живе дуже мало людей.
***
Фортеці часу 15-16 століття у Польщі були земельно-дерев'яні, бо землі поряд багато і ліс поруч. Щоб уявити приблизно, яка була фортеця, можна подивитися в інтернеті фільм Ежи Гофмана "Пан Володієвський", там є фрагменти земельно-дерев'яної фортеці. У Цвітній та Крилові, що затопили водами Кременчуцького водосховища, фортеці були, можна сказати, ідентичні. І та фортеця оберігала вихід у річкуТясмин з боку Дніпра та порогів. А Цвітянська фортеця оберігала витоки річок Ірклієць та Тясмин.
Німці будували фортеці з землі та частоколу, всередині розташовувались всі адміністративні споруди, які не давали грабувати банки, митну комору. Було три митниці у селі Литвинівка, у Рексиному та у Ружечевому, який контролював чумацькі валки, що йшли понад руслом Дніпра. Можливо у селі Соснівка була митниця, після якої Чорний шлях розділявся на Варшаву та Київ. Всі митні доходи збиралися у Цвітянській фортеці, там були війска і різні адмінбудівлі... Донині збереглися дороги та план центру села, де чітко видно фортечну побудову з центром, де стояла церква.
Село розвивалося понад чумацькими шляхами, що йшли до Литвинівської митниці та головного пункту збору чумаків у Цибульовому і далі на південь до Криму (привозили 5 видів солі) та Очакова (турецько-татарську камінну фортецю збудовану генуезцями), та Дону, звідки привозили в'ялену рибу. Другий чумацький шлях у селі був на Рексине (Красносілля), де дорога вела до Єлизаветградської фортеці та Цибулева. Стара Знам'янська дорога – це і є частина чумацького шляху.
Лавка, у якій торгували Анюта та Олена, знаходилася на краю фортечного муру і була майже над урвищем і земельним ровом, заповнненим водою, нині це ставки. Тут пізніше, за Росі, було збудовано підвісний міст. Добре збереглися дороги, що утворили план села, який залишається і донині.
За однією з версій заснування нинішнього Цвітного (колишня назва Цвітна), припадає саме на Вербну неділю, тоді освятили фортецю і храм, збудовані Річчю Посполитою на цьому місці наприкінці 17-то сторіччя.
Одна з назв Вербної неділі і українською Цвітна, і польською – Квєтна, як каже ця версія, на честь цього й назвали містечко Цвітна. Про це є матеріали на сайті ЦВІТНА – http://tsvitne.kl.com.ua/
Якщо це так, то виходить, що Вербна неділя – це день народження Цвітного. Села, історія якого оповита не одною легандою.
З розповіді уродженки села Тамари Гордової, мистецтвознавця, заслуженої художниці України, записав Михайло Гонопольський, батько якого також народився у Цвітній