2 листопада 2022 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР) з’явився новий запис – зареєстровано Древлеправославну Церкву України. Вона юридично вийшла із підпорядкування Москві, зареєструвавши самостійний релігійний центр й відновивши історичну назву.
До цього моменту вона називалось Управління Київської і Всієї України Єпархії Руської Православної Старообрядницької Церкви. Відповідник теперішньої назви англійською – Ancient Orthodox Church of Ukraine. Вірянами Древлеправославної Церкви України є древлеправославні християни. Також їх називали терміном "старообрядці", Тепер вони повертаються до власної назви ‒ древлеправославні християни. Юридичний вихід із підпорядкування Московській Митрополії Російської (Руської) Православної Старообрядницької Церкви, серед іншого, є важливим кроком до автокефалії, проголошеного навесні цього року.
Духовний центр Древлеправославної Церкви знаходиться в Україні, зокрема у селі Біла Криниця Чернівецької області. Білокриницька Митрополія древлеправославних християн має у своєму канонічному підпорядкуванні парафії на теренах Румунії, США, Канади, Італії, Австралії, Німеччини, Грузії, Латвії та інших країн Європи.
Чимало вірян цієї церкви і на теренах нашої області. Втікаючи від російських переслідувань, старообрядці оселялися у 1660-х pp. на Лівобережній Україні і створили, починаючи з часів гетьмана Дем'яна Многогрішного і згодом, низку так званих розкольничих слобід на території Стародубського і Чернігівського полків. Колонізація поширилася за часів Івана Мазепи й Івана Скоропадського. Оселення цих слобід відбувалося здебільшого з дозволу місцевих державців (як старшини, так і монастирів, зокрема Києво-Печерської лаври). Але економічна сила слобід й інтереси російської централістичної політики по 1709 році допомогли їм уникнути залежності від місцевих державців і української влади. Указ Петра І 1716 року легалізував становище старообрядців на Гетьманщині та затвердив їх права та володіння. За переписом 1715-1718 років, у 17 слободах північної Гетьманщини було 377 дворів «ґрунтових раскольників» (тих, що мали землі), 159 «бобильських» хат і 50 «пустих». Населення слобід широко розгорнуло торгово-промислову діяльність. Збагачення слобід і незалежність їх від місцевих державців і гетьманської влади викликало репресії збоку останньої.
Гетьман І. Скоропадський у 1716 і 1719 роках заборонив старообрядцям торгувати на Гетьманщині, але ця заборона залишилася на папері; також марні були його прохання виселити старовірів з України, й осередком старообрядців на Гетьманщині лишилася слобода Клинці, яка у другій половині 18 ст. стала й культурним центром старообрядців (друкарні для церковних і світських книг), а з кінця 18 ст. і протягом 19 ст. тут утворився великий осередок текстильної промисловості (виробництво сукна й ін.), який на початку 20 ст. став найбільшим в Україні.
За матеріалами ЗМІ