У серпні 1890 року відкрив свої двері Олександро-Невський храм с. Баштине Олександрійського пов. Херсонської губ. Про храмове свято дізнаємося з документу, який зберігається в архіві Кіровоградської області.
Малюнок церковної будівлі зберігся завдяки родині баштинського жителя Якова Сидоровича Рябокобили. Як бачимо, вона мала красиві архітектурні форми. Храм був побудований зі зрубу на гранітному фундаменті. Будівля однокупольна, з дзвіницею. Автор проекту – єпархіальний архітектор Аркадій Дмитрович Тодоров (м.Одеса).
На 1890 рік «в приході села Баштине є земське однокласне училище, де навчається 50 хлопчиків і 4 дівчинки; вчителькою в училищі – Марія Якубович, законовчителем – священик села Бокової Федір Ногачевський».
Поміщиця, на той час вдова почесного громадянина, Катерина Федорівна Шапошникова, виділила сільській громаді позику, на яку збудували храм. Ось фрагмент спогадів жителя с. Баштине Івана Яковича Стрижебока (1892 р. нар.): «Їхали з батьком сіяти жито, виїжджаємо з села – з одного боку храм, з іншого – велика цегляна панська стодола. Батько розповідає, чому ця стодола стоїть поруч з церковною будівлею. Селяни вирішили побудувати храм. За три роки наробили цегли, написали архієрею, щоб посвятив місце під будівлю. Він приїхав, переночував у поміщика. Прибув із поміщиком на збір і каже – гарне діло ви задумали, дорогі миряни, але зводити з цієї цегли дім Божий не можна, її робили жінки, а жінки різні бувають. Цю цеглу віддайте пану, а він закупить ліс для зведення храму. Ви перевезете, а пан і за будівництво заплатить, а ви йому відпрацюєте згодом. Погодилися люди і десять років косили по десятині на косаря – скосити, зв’язати в снопи і скласти в кони. Мені було вісім років і я пам’ятаю, як мамі снопи підносив, це був останній рік покосу за храм[1900]».
На 1893 рік головою церковно-приходського піклування був землевласник Михайло Шапошников, який подавав прохання на призначення «содержания притча из каких-либо сумм». У вересні 1894 Синодом було прийняте рішення про виділення коштів на утримання притчу Баштинського храму.
Найстаріша метрична книга Баштиного, яка збереглася в архіві, датується 1894 роком. Решта, скоріш за все, як і інші документи (сповідні відомості тощо) були здані в макулатуру під час правління більшовиків.
Перший священик Баштиної, який служив з 1890 року, о.Григорій Петрович Грабенко, псаломник – Іван Телятников (ймовірно, зросійщене від Телятник), церковний староста – Прокопій Іванович Кухта (1814 р.нар.). До приходу Баштинської церкви Братолюбівського округу Херсонської Єпархії також належали сусідні села Лелеківка і Федорівка.
Наведемо ще один фрагмент зі спогадів І.Я. Стрежибока: «Мені 12 років [1905 рік]. Ходжу на співку в хор церковний і в храм на клирос співати. Церковна сторожка, тут дяк, Сава Григорович займається. Вивчаємо за нотами святкові «пєснопенія».
З документу «Відомості про церкву Олександро-Невську Олександрійського повіту Херсонської єпархії в селі Баштине» за 1910 рік дізнаємося: «Будівля дерев’яна на кам'яному фундаменті з дзвіницею в одній зв'язці, але дзвіниця потребує ремонту, бо балки другого ярусу вже зточені древоточцем; вкрита залізом; дах храму і дзвіниці місцями поржавіли і потребують ремонту; в середині місцями фарба обсипалася, потрібне перефарбування внутрішніх стін… Плата священику 300 руб., а псаломнику – 100 р. Кружечних доходів за рік отримано 381 руб. і 20 коп. Якість церковної землі – родюча, але вівсюжна, середньої врожайності. Середній дохід від неї: псаломник свою частину обробляє сам найманою працею; священик здав 5 дес. в оренду за сто руб. на сільськогосподарський рік, а частину – 14 дес. віддав з половини – частину обробляє сам, найманою працею. Будинки для священо– і церковнослужителів на храмовій присадибній землі дерев’яні, плетені, побудовані місцевою власницею Шапошниковою в 1889 році і є власністю храму, інші будівлі, які належать церкві – сторожка при ній. Стан будинків – старий. У церковній бібліотеці книг для читання 21 том, плюс періодичні видання за минулі роки. Церковні гроші в цілості під ключем старости і печаткою храму. Нерухомої суми в кредитних установах 696 руб. 38 коп., білет знаходиться в цілості в ощадній касі в м. Братолюбівці по книжці №394/1. При храмі старостою церковним є селянин с. Баштине Данило Журавель, який на цій посаді з 02.11.1909 р.».
На 1911 при Олександро-Невському храмі с. Баштине було 900 кв. саж. присадибної землі у володінні церкви і 1 дес. 1800 саж. у володінні притчу, а також 33 дес., які в якості пожертви на утримання притчу передала громада.
З 26 листопада 1916 року священик у храмі с. Баштине – о.Іван Сохацький, який і зустрів разом з баштинцями лиху годину…
Станом на 1928 рік Іван Васильович Сохацький – священик, Сава Григорович Хруль (51 рік) – диякон, Авдій Юдович Годун (31 р.) – диякон, Василь Івович Кухта (50 років) – церковний скарбник, Никифор Якович Кравченко (56 р.) – церковний староста (голова релігійної громади), Давид Іванович Біленко (65 р.) – колишній церковний староста. Усі вони позбавлені виборчих прав на 1928/29 р.р. На цей самий рік головою церковної ради був Василь Самсонович Колесник (59 років). Почалась кампанія по розкуркуленню і колективізації, знищення інституту церкви в країні.
У 1929 році був проведений опис церковного майна, серед якого значиться – церква на кам’яному фундаменті дерев’яна, сторожка цегляна, престол дубовий, жертвеник сосновий, ікона «Розп’яття», ікона «Трійця», 18 ікон алтарю, 5 ікон «Євангелістів», 4 образи, 46 ікон малих, 1 чаша срібна (2 фун. 12 з.), 1 великий дзвін мідний (25 пуд. 39 ф.), 4 дзвони мідні (загалом більше 16 пуд.) тощо. Всього в описі 92 найменувань, майно оцінено у загальну суму 4234,30 руб. Опис підписано членом сільради, головою церковної ради Д.І. Біленком і секретарем Ф. М. Рябокобилом.
На Різдво 1929 року в релігійній громаді було 420 членів, які мали право голосу (всього 850 членів). На зборах головою вони обрали Федора Михайловича Рябокобила (1875 р.нар.), скарбником Стефана Кухту, секретарем В.С. Колісника.
На серпень 1929 року священика в Баштинській церкві, ймовірно, вже не було, бо релігійна громада запросила на храмове свято двох священиків із сусідніх сіл: Варварівки – о. Максима Журавльова і Бокової – о. Йосипа Сорокіна (згодом репресованого).
Більшість жителів села, які складали релігійну громаду (850 осіб), не змогли нічого зробити проти меншості у складі 113 осіб з так званого «комітету бідноти» на чолі з головою Баштинської сільради Назаром Трегубенком. Звісно, бо за ними стояла злочинна влада. Ще у кінці грудня 1928 року ці «діячі» постановили повести роботу з перетворення храму с. Баштине в «культурний очаг». У першу чергу, на адресу райадмінвідділу відсилалися письмові наклепи на голову релігійної громади Ф.М. Рябокобила, вимагаючи притягнення його до відповідальності за «вербовку неповнолітніх» (18-20 річних!). Вісім осіб з церковної ради були викликані у райвідділ міліції. Ф.М. Рябокобила дав підписку про невиїзд за межі Баштиного. Далі пішла підробка документів – в архіві виявлена невеличка записка зі штампом сільради, написана від руки, де значиться, що начебто на зборах 459 осіб голосувало за відчуження церкви від релігійної громади! Жодних протоколів, заяв та інших документів, які це підтверджують, немає. Майно за згаданим описом, було у релігійної громади відібране 14 жовтня 1929 року, на Покрову. Дата козацького свята, очевидно, вибрана спеціально. Храм зачинили, дзвони зірвали і здали на металобрухт, більшість ікон знищено, а церковні книги, в т.ч. метричні і сповідальні (парафіяльні копії) – спалені…
У період німецької окупації (1941-1943 р.р.) службу в храмі відновили, він діяв до моменту знищення церковної будівлі при наступі «красной» армії у 1943 році. Згодом служби проводились у будинках селян. На жаль, даних про священиків з 1941 року знайти не вдалося.
Владислав Сердюк, головний редактор збірника “Інгульський степ”, історик-докторант УВУ